хоч ти мене безжально покинеш невзабарі;
тобі я вже набридла, ти сниш про інші чари,
та втратою гіркою себе я не бентежу.
Хоч відаю, що буде нерадісним той ранок,
твої думки й бажання вгадати прагну, друже.
З тобою про жіноцтво балакаю байдуже
і навіть вихваляю котрусь із тих коханок.
Ти дивишся на мене з погордою й пихою,
неначе володієш дурепою слабкою,
та, мов актор майстерний, свої ховаєш дії.
Тебе я споглядаю із усміхом медовим
і думаю: «Не квапся сказати хитре слово;
омана — не від тебе, омана — моя мрія».
Вірш про журбу Буенос-Айреса
Прямі сумні проспекти, однакові й сіряві;
подеколи над ними шматок небес я бачу.
Фасади їхні темні з асфальтом немудрячим
засвідчують, що мрії про весни — марна справа.
Коли блукала ними, смутенна, донезмоги,
то випари повільні вдихати довелося.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вибрані поезії» автора Сторні Альфонсіна на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зі збірки «Вохра» (1925)“ на сторінці 8. Приємного читання.