Розділ «Джон Рональд Руел Толкін ІЗ «КНИГИ ЗАБУТИХ ПЕРЕКАЗІВ»»

Слід зауважити, що життя пана Доджсона (він же Льюїс Керролл) і пана Толкіна, так само як і життя най химернішого художника всіх часів, теж англійця, Обрі Бердслі, наяву було не просто собі реальністю — рутиною!

А з рутини свого життя і Керролл, і Бердслі, і Толкін спромоглися створити «дивовижні нові світи», хвилюючі й надзвичайно далекі від реальності.

Та, як відомо, творячи власний світ, на будівельний матеріал для нього митець витрачає себе. В такому разі, чи не є, бува, типова англійська поміркованість і стриманість своєрідним охоронним кордоном несподівано багатого, яскравого і бурхливого внутрішнього життя?

Приклад Бердслі, Керролла і Толкіна дає підстави думати саме так.

… Світ Керролла відомий нам з дитинства, малюнками Обрі Бердслі вже починають цікавитися, а ось із дивовижним всесвітом професора Толкіна український читач ще, на жаль, як слід не зустрічався.

Кілька років тому в перекладі на українську мову вийшла перша з опублікованих Дж. Р. Р. Толкіном книжок — повість-казка «Гоббіт», але ж існують ще «Володар Перснів», «Фермер Джайлс із Хема…», короткі оповідання, есе, посмертно виданий «Сільмарілліон» та, нарешті, «Книга Забутих Переказів», з двома міфами якої ви маєте нагоду познайомитись.

Книги Толкіна багаті на пригоди й несподіванки. Реальне ж його життя, як було колись сказано про Обрі Бердслі, «вміститься в половині абзаца».

Все ж Джону Толкіну довелося рано зазнати глибокого горя — підлітком він втратив матір; йому були відомі втрата й відродження надії — перше і єдине кохання, що після тривалої розлуки завершилося щасливим шлюбом. А ось єдиною «Великою Пригодою» його життя виявилась перша світова війна, від якої двадцятитрьохрічний Толкін не ховався, але йшов туди без бажання.

Він повернувся додому живий і більш-менш здоровий. Його рани були не тілесні. 3 усіх друзів, що вирушали на війну разом із ним, звідти прийшов він один.

Здається, природно було б чекати від Толкіна «воєнної книга». Так Е. М. Ремарк виніс з окопів «На Західному фронті без змін».

Однак замість того Толкін ще в армії почав записувати якісь химерні історії про створення й подальший розвиток іншого, нетутешнього світу; укладати словники незрозумілих мов невідомих народів. Ці нотатки, абияк накидані олівцем у різних блокнотах, раз по раз стиралися, відновлювалися, губилися та перероблялися і були першим начерком величного задуму, над втіленням якого Толкін невтомно працював усе життя. Він мріяв створити цілісну міфологію для Англії.

Десь на початку п’ятдесятих років він зізнався у листі до товариша, що його завжди засмучувала відсутність у його батьківщини власної міфології, тоді як така існувала в Греції та Римі, у фінів і скандинавів, у кельтів і германців.

Він узявся виправити помилку історії, здійснити подвиг не силою зброї на полі бою, а силою розуму, озброївшись лише олівцем й аркушем паперу. Хто б оцінив, де важче і де шляхетніше?

… Така була первісна ідея. Але, як звичайно буває з творчими ідеями, втілилася вона дещо інакше, ніж було задумано.

Міфології для Англії Толкін не створив. Можливо, просто не встиг, прагнучи вдосконалювати ще і ще — не вистачило життя. А можливо, й сама ідея змінилася разом із віком та поглядами творця. Втім, так чи інакше, Толкін встиг створити річ ще більш несподівану — власний світ.

Світ Толкіна звичайний і неймовірний водночас. Подібно до нашого, він має історію, географію, флору, фауну, населення, корисні копалини і світила.

Нічого дивовижного. Але…

Історія Арди (так зветься цей світ), крім Прадавніх Днів, що про них йдеться у «Книзі Забутих Переказів», нараховує чотири тисячі років, засвідчених докладними літописами (піднесення і занепад держав, королі й князі, відкриття нових земель, значні природні катаклізми, будівництво та війни, переселення народів, видіння та пророцтва…).

Населяють Арду Чотири Вільні Народи (або ж основні раси): Ельфи, Люди, Гноми та Енти — живі дерева, здатні пересуватися, мислити й розмовляти. А крім них, ще Гоббіти, вже знайомі нашому читачеві. Нагадую, що зовні вони майже як люди, хіба що нижчі на зріст, і ноги їхні вкриті хутром. (До речі, їхнє наймення розгадується легше від усіх: «го» — перший склад латинського homo — «людина», «-ббіт» — останній склад англійського rabbit — «кріль». Отже, в Гоббітах є щось від тих і від інших.)

Є там грізні та благі Валари і Майа — Хранителі Арди; є Прадавні істоти, про яких не можна сказати напевне, хто вони й звідки; є злобні Орки (гобліни) й тупі гірські Тролі.