Той невдоволено глипнув на нього, потім перевів погляд на гицлів, що стояли осторонь.
— Я сказав розв’язати! — гримнув красюк.— Ви перевели мені плівку! Ви все зіпсували.
Бородань тим же ножем розрізав линву, якою примоцували мої руки до тулуба від пліч аж до пояса, і знов подивився на красюка, чи той не передумав. Але красюк сказав:
— Біжи вмийся. А цього закопайте.
Тоді одвів мене вбік і спитав:
— Чому ти подумав, що я Біслан?
— Не знаю.
— Хіба ти його ніколи не бачив?
— Ні,— сказав я.
— Асі тут зараз немає. І Біслана також, вони далеко. Але ми все перевіримо, я зв’яжуся з ними по телефону. А поки що вибач, дорогий, я не можу тебе відпустити.
Мене відвезли у той же підвал, де вже не було й старого чеченця, тільки бочка з бензином стояла, а наступного ранку зайшов сам красюк і сказав:
— Я думав, що ти збрехав, але ні: Асі підтвердила, що має такого брата. Вона попросила, щоб тебе відпустили. Тільки вибач, дорогий, над нами тут є ще начальство. Тобі доведеться пройти деякі формальності на фільтраційному пункті.
— Вона нічого мені не переказувала?
— Нічого.— На його до відрази красивому обличчі застигла співчутлива усмішечка.
10
Я набрав п’ятизначний номер, і чоловічий голос відгукнувся одразу.
— Вас турбують із Комітету біженців,— сказав я.— Чи можна Русланбека Ахметовича?
— Його немає. Щось передати?
— Та ні, я все перешлю поштою в Комісію Народних зборів[27].
— Спробуйте передзвонити через півгодини.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Елементал» автора Шкляр Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 27. Приємного читання.