— Тільки те, що Хеду треба знайти.
— Де? — зробив він рачині очі.— У Таїланді[34] чи в Москві?
— Не має значення,— сказав я.— Земля маленька.
— І що ви пропонуєте?
— Поки що я чекаю ваших пропозицій.
— Боюсь, що вам доведеться повернутися самому. Прикро, але що зробиш? Обставини змінилися.— І раптом він затулив долонею очі і майже схлипнув.— Хедо, дівчинко наша, що я скажу її…
— Не бійтеся. Я сам не поїду.
— На що ви сподіваєтеся?
— На вас. Мені сказали, що на вас можна покластися. Хіба ні?
Русланбек знітився. Потім сказав:
— Ви стороння людина, пане… пане…
— Ґренуй,— підказав я.
— Пане Ґренуй… І багато чого не розумієте, що тут відбувається. Після… після Джохара все буде інакше. Навіть війна ця буде не такою. Люди змінюють не тільки свої обличчя пластичними операціями, але й міняють душі, імена, віру, переконання. Ви думаєте, я сам не знаю того, що казав тут Муса? Але…
— Але з того й почнемо,— сказав я.
— З чого?
— Ви зробите мені паспорт.
— Який паспорт?
— Громадянина Росії. Інґушетія ж, здається, поки що входить до складу Росії? Взавтра я сфотографуюся, а решту вам буде зробити нескладно, правда ж, Русланбек Ахметович?
— І що далі?
— Думаю, тим часом хоч щось та з’ясується. Якщо ви дуже захочете — дуже-дуже, то дещо ми знатимемо вже взавтра. Я передам через водія своє фото, і ви зробите мені «липу». Домовились?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Елементал» автора Шкляр Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 31. Приємного читання.