Розділ 7 Битва з дикими

– Куди їх гонять?

– Подалі від небезпеки, бо дикі люблять полювати на коней.

– Вони їздять верхи?

– Ні, вони ж дикі! Вони жеруть коней.

Табун гнали біля дороги, щоб не заважати нашому загону. Непийпиво щось спитав у панича, який керував табуном. Панич закрутив головою, щось говорив, показував назад. Ми рушили далі. Нам трапилися ще два табуни. У останньому було зовсім мало охорони. Побачив, що двоє слуг притримували на коні пораненого панича, який був ледь живий. Інший панич, із пом’ятим від удару шоломом, щось кричав. Показував назад. Там вдалині стало видно пагорби.

Непийпиво вів нас туди. Тепер вже порожнім степом. Лише інколи нам зустрічалися поодинокі коні, що відбилися від табуна. Скоро ми наблизилися до пагорбів. Вони були вкриті лісом, стояли стіною. Але в одному місці пагорби розсікала долина, по дну якої текла річка. В долину заходила дорога. Ми їхали туди, коли Непийпиво наказав зупинитися. Паничі здивовано подивилися на нього.

– Наші брати там! Напрод! Ми маємо поратовати братів! – загомоніли паничі.

– Погамуйтеся! – наказав Непийпиво.

Усі зупинилися, дивилися на дорогу та пагорби, вкриті лісом.

– Ти, іди сюди! – наказав Непийпиво.

– Ти! – штовхнув мене Сашко, і тут тільки я зрозумів, що Непийпиво кличе мене.

Під’їхав до нього. Понамка тривожно дивилася на нас, не розуміла, що відбувається.

– Всім залишатися здє! – наказав Непийпиво загону. – Напрод! – це вже сказав мені.

Ми поїхали. Майже до самого початку долини, що врізалася у пагорби. До перших дерев пагорбів тут було метрів сімдесят, не більше. Я не розумів намірів Непийпива. Ось він зупинився, я теж, трохи позаду, як і личить слузі.

– Щитися, – сказав Непийпиво мені. І сам затулився великим щитом, наче очікував небезпеки з лісу. Я теж сховався за щитом. Щити у слуг були значно менші, аніж у паничів.

– Почуваєш їх? – тихо спитав Непийпиво.

– Кого? – злякався я.

– Взроки.

– Кого? – не второпав я.

– Слуга мусить не запитувати, а справити! – строго нагадав Непийпиво. – Ти ж вмієш почувати взроки. Ти почув невидимця, почув раба у Поганих землях, зараз почуваєш?