Розділ 7 Битва з дикими

– Хто?

– Жінка, можливо, родина.

– Тут немає родин.

– Це як?

– А так. Навіть паничі не мають родин. Вони сплять зі своїми жінками, але родин не створюють. Хтось спить постійно з однією жінкою, хтось з різними. Але діти не знають батьків. Коли жінка з паничів народжує, дитину уважно оглядають. Якщо знаходять якісь вади чи хвороби, то вбивають одразу. Якщо ж ні, то залишають з матір’ю до чотирьох років. А потім хлопчиків відвозять у інший курінь.

– Але для чого забирати дитину у батьків?

– Бо у паничів немає інших батьків, окрім Ісуса Кривавого та Січі Славної. А всі інші паничі їм браття.

– Тобто панич не знає, ані хто був його батьком, ані хто матір’ю?

– Ні. І ніхто не знає. Ані слуги, ані підвальні раби, ані земляні. Усюди дітей забирають від батьків.

– Дивно.

– Такі тут правила. Ну що, ходімо спати?

– Ходімо.

Ми знайшли собі копу сіна, вляглися на неї. Невдовзі Сашко вже сопів, а я дивився у зоряне небо. Голова боліла, все тіло теж, я згадував диких і відчував жах. Але я пережив цей день, і це було добре.