Колись ми, дітиська, змагалися між собою, хто якнайдалі вистрибне на ходу з вагона. Але чи то з того часу потяги стали швидшими, чи ми старішими?..
— Вивихнув. Доведеться вправляти.
— Нічого собі… Боляче?
Я спідлоба спостерігав за ним. Основного підступу він поки не помічав.
— Терпіти можна. Але ходити — ні.
— Ще б пак! А пальцями можеш рухати?
Я зітхнув. Не можна було лякати його передчасно.
— Вивих — це коли кістки виходять із суглобів. Двері якщо зіскочать з петель, багато ти ними порухаєш?
— Я розумію… — Він обережно доторкнувся до ноги, що давно вже розпухала на моїх очах. Мені це полегшення не принесло. — І що тепер?
Цікаве питання.
— Вправляти доведеться. — Я поглянув на колійові майстерні ген там, удалині, праворуч від двірця. — Це нескладно.
І нутром відчув, що почало доходити.
— Ти хочеш, щоб я… Ні, я не буду! Ні-ні, ти що? Я в житті нічого не вправляв!
Його здуло на відкритий простір, аж вагони при цьому, здається, гойднулися. Не вмів Янек висловлювати свої думки спокійно і тихо.
— Нізащо! Навіть не думай! Це ж… — він ковтнув слину, дивлячись на мою ногу, як на жахливе чудовисько. — Це треба лікаря! Ні-ні…
Він знову закричав і бурхливо замахав руками, й кілька візників на Станційній площі[55] дружно повернулися в наш бік. Я при цьому інстинктивно потягся до нього, щоб запхнути назад в укриття. Дух заперло на півдорозі, і навіть міцне слівце не допомогло.
— Скоро сюди прибуде якийсь колійовець. Нас тут до того часу вже не має бути, — пояснив я. Нога моїх пояснень не розуміла. Майбутній цілитель теж.
— Я тобі допоможу, не хвилюйся! — Він ухопився за мене обома руками, що, на його думку, мало допомогти мені підвестися. — Ти кажи, що робити і куди йти, а за інше не хвилюйся, — утішив.
Я без особливого захоплення опинився у його руках. Думка про самогубство люб’язно подала голос. А звір протягував мені свою підбиту лапу і благав про допомогу.
— Вприся ногами в землю і підстав плече… Ні, не треба до мене нахилятися, випростайся… — почав я навчання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лемберг. Під знаменами сонця» автора Хома Анна на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Анна Хома Лемберг. Під знаменами сонця“ на сторінці 49. Приємного читання.