TextBook — Хоч і на десять...
— Мішок солі...
— І хутір, і мене спалять...
— Та втям собі, дурна твоя голова, що як прийде такий случай, то і хутір, і тебе і так спалять к чорту.
— Дізнаються сусіди, донесуть поліції.
— Дурень ти, брате, — сплюнув сердито Ионька. — Нам і так нема виходу. Не вбережемо того чоловіка — нас усіх перестріляють. Свої перестріляють. Я був там у них у лісі, то пойняв, що кособочити не вдасться. Мої два сини на тій стороні, та і твій там воює. Так до кого ж тоді нам горнутися? Он я чув у лісі радіо, так то брехня, що Красна Армія розбита. Чув я голос із Москви: б'ються наші і фронт держать.
— Їм держать можна, а ми?.. Покинули, живи, як прийдеться...
— Ну, ти придумав що чи ні? — уже лютіючи, зашипів Йонька. — Бо я зараз сам піду і спалю тобі хату к чорту.
Він вихопив із кишені сірники і заторохтів ними. Кир потихеньку пішов у садок. «Напирає на брата, бо самому викруту нема», — усміхнувся в темряві Кир.
Через хвилю брати підійшли, але торг не припинявся :
— А чим же я його содержать буду?
— Чим найкращим: молоком, медом, маслом, — наказав Кир.
— А де його взять?
— Я тут з вами довго буду торгуватися? — аж заклекотів Кир.
— А дохтора де взяти?
— Це не твоя турбота...
Пораненого поклали в повітці. Кир залишився з ним наодинці.
— Ну, як тобі, Левко?
— Намучився і спати хочеться.
— Довіряєшся їм? Левко задумався:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вир» автора Тютюнник Григорій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „IX“ на сторінці 9. Приємного читання.