Розділ «IX»

І Фесенко зробив вже таку капость: ославив Комашка.

- Куди це ви йдете? - спитав в Фесенка Бородавкін.

- Приїхав на Великий Фонтан пошвендяти з нудьги. В Одесі мене бере така нудьга, що не знаю, де й дітись, - сказав Фесенко, скоса зирнувши на Комашка.

- Ходім, голубчику, до мене! Нам нестає одного партнера до карт! - просив його Бородавкін.

Фесенко думав зайти до Сані або хоч углядіти її де-небудь. Вона не виходила в його з думки, манила його своїми блакитними очима. Він таки не покидав надії розпочати з нею роман. Але, стрівшись з Комашком, він догадався, що й той туди ж прямує. Фесенка почала розбирати злість, і він згадав свої анонімні листи, вернуті йому назад.

- Та й модна ж ви людина! Які чудернацькі рукави вашого пальта! - крикнув Бородавкін, трясучи Фесенкову руку.

Рукави сірого делікатного кольору пальта були скраю обшиті чорним оксамитом з чудернацькими кучерявими рідкими визубнями. Здалеки здавалось, що на широких закарвашах рукавів поначіплювались не то раки, не то чорні павуки. Фесенко для оригінальності сам вигадував собі таке, хоч на це й не було поведенції в панів.

- Подумайте собі! Два тижні, як я пошив собі таке пальто з чорними оксамитовими закарвашами на рукавах, а це дивлюсь на бульварі, десять душ якраз в таких самих сіреньких пальтах, з такими ж достоту закарвашами. Так і пішло, так і пішло! -чванився Фесенко.

- Честь вам і слава! Вподобу маєте дуже естетичну! - обізвався Комашко.

Фесенко зрадів, бо не постеріг іронії, його очі стали ласкавіші.

- Яке погане місто Одес! - сказав Фесенко. -Тиждень оце шукаю ґудзиків до рукавчиків та до жилетки; передививсь усі магазини і… не знайшов.

- То випишіть з Парижа, коли в Одесі вам у цьому недостача, - сказав Комашко і засміявсь просто в вічі Фесенкові.

Фесенка неначе шпичкою кольнуло в бік; він втямив, що Комашко сміється з його й глузує.

- Нехай вже філозофи виписують моди з Парижа. Я обійдусь якось і без Парижа, - сказав сердито Фесенко, і чоловічки його очей закрутились, завертілись. - Мені здається, що не так ганьбить чоловіка виписування ґудзиків з Парижа, як дурні хлоп'ячі жарти, схожі на жарти сільських парубків…

- На які це, паничу, жарти ви натякаєте! - крикнув Комашко.

- Ви самі добре знаєте, на які, - сказав Фесенко. - Їхати вночі на Малий Фонтан… писать нікчемні листи - це така штука, на яку хіба здатний дурненький гімназист, а не…

- Що ви торочите? Який Фонтан? Які листи? - промовив Комашко.

Фесенко почутив, що шпичка кольнула його і в другий бік.

- Це підступ, а не жарти! Цього не зробить мужик! - репетував Фесенко на всю вулицю.

Очі в Бородавкіна замиготіли од цікавості: Фонтан, анонімні листи страшенно його зацікавили. Він насторочив вуха, як той кінь, що прислухається до несподіваного шелесту в лісі, в гущавині.