Розділ «ІІ»

Він оцінив моє резюме. Схвально всміхнувся, але знов заспівав своєї:

- Мої люди там, біля тебе, швидко б розібралися, хто заглядає у вікна і хто кого куди кличе.

Він влучив у «яблучко». Та певно ж! Я давно пристала б на його пропозицію, якби ті гаремні євнухи охороняли мене тільки від упирів. А то ж взавтра донесуть своєму босові, що його Венера Мілоська їздила до священика гінеколога робити аборт.

- Добре, - розчаровано сказала я. - Мені здавалося, що ти ставишся до цього трохи серйозніше.

- Що ти пропонуєш конкретно? Кажи - я зроблю.

- Людей треба приставити до цієї сучки. І вона виведе на слід… Бо твої ґестапівці тільки потішили себе і її та й по всьому.

- Вони давно приставлені, - сказав він. - І думаю, що були в неї на хвості навіть там, біля тебе.

Мені ще тільки цього бракувало.

- То за мною також шпигують?

- Настуню… - дорікнув він.

Я була у відчаї. То потирала скроні, то раз по раз перекидала ногу на ногу, несамохіть демонструючи йому те, що він і так знав як свої п’ять пальців. Тоді нервово підвелася, натякаючи, що мені час іти.

- Я таку нікуди тебе не відпущу, - сказав він. - Тобі не можна сідати за кермо. - І те… також не можна. У мене місячні.

- Я зовсім не те мав на увазі. Ти мене ображаєш.

- Що, не подобаюся більше?

- Ти сама не своя.

- Хіба не ти мені щойно казав, що я тобі не подобаюсь? - у мене починалась істерика.

- Настуню, сядь. Ти багато чого сама вигадуєш. Ти навіюєш собі таке, що не тримається купи. Я зараз же домовлюся, щоб тебе прийняв мій психоаналітик.

- Набридла? - вимучено всміхнулася я. - Хочеш мене здати в дурку?

- Тут нічого такого немає. Я сам ходжу до нього щотижня. Це той же масаж, тільки не тіла, а настрою. Він розвіє усі твої страхи й підозри.

- У мене вже є психоаналітик, - сказала я. - Такого сильного і надійного лікаря немає більше ні в кого.