Розділ «ІІ»

- Не гарячкуй. Тут ще міркувати і міркувати.

Він знов провів мене у світлицю, і ми сіли на велюрову канапу, призначену для серйозних розмов.

- По перше, ти мусиш бути щасливою, що, нарешті, здатна народжувати, - повчально, ба навіть моралізатор ськи звернувся до мене майбутній патріарх. - Це велика благодать, послана…

- Але ж ти знаєш, знаєш, знаєш! - у розпачі закричала я. - Кому ж, як не тобі, знати, звідки воно взялося.

Його, мабуть, вжалило оте грубувате «воно».

- Ні, - сказав він. - Я не впевнений.

- У чому?

- Бачиш, буває вагітність контактна і безконтактна, - тлумачив колишній майор-спецназівець так, ніби йшлося про карате. - І поки що важко сказати…

- Яка така безконтактна?

- Ну, Йосип не спав же з Марією, - сказав він незво рушно. - А Діва завагітніла.

- Ти хочеш сказати, що ти Йосип, а я Марія?

- Зовсім ні. Бачиш, чого ми з тобою не знаємо, Анас тасіє, - врочисто вимовив він моє ім’я, підкреслюючи, що воно нічим не гірше за Маріїне. - Ні ти, ні я не знаємо запевне, де ти зачала. Чи тоді в церкві, чи… на Лисій горі.

Якщо це сталося в храмі Івана Богослова, то плід розви вався за нормальними циклами і ти можеш мати славного хлопчика. А якщо зачаття відбулося на Лисій горі, то тут уже все протікає інакше.

- Мені страшно, - сказала я. - Мене останнім часом постійно переслідують кошмари.

- Нічого дивного. Після того, що сталося з твоїм чоло віком…

- Не тільки це, Сергію, - я також назвала його на ім’я. - Ти зрозумій мене до кінця. Я хочу позбутися цього плоду.

Я не можу ризикувати. В моєму становищі це було б…

- Дай собі спокій, - сказав він. - Все буде так, як ти хочеш. Я кохаю тебе і ні з ким не збираюся ділити цю любов.

Він пригорнув мене до себе, як сестру, коротко поці лував в уста.

- Допоможи мені. Ти такий сильний, - згадала я безрозмірний комплімент, який легко налазить на всіх без винятку чоловіків.