То я йому підпсувала настрій. Як тільки приїхала, він одразу потяг мене в одпочивальню, але я його делікатно відтрутила. Не до того. Щоб зовсім не ображати отця Серафима, я не зізналася, що в теперішньому стані на дух не зношу чоловіків, як парфуми, їжу, бензин.
Тож він трішки надувся, і ми сіли в світлиці на велюро вій канапі, дотримуючись шляхетної дистанції, мовби старосвітські батюшка й матушка. І тепер я спитала наївно:
- То що ж це таке, отче? Що ж це зі мною за приключка? - спитала я, наче матушка цілка, закліпавши очима.
- Що? Може бути затримка. Хіба ти не знаєш?
- Та знаю, але в мене такого не було раніше.
- Невже ти не стежиш за своїми місячними циклами? - майже з осудом спитав він.
- Так, приблизно. Мені раніше це не загрожувало, то я не переймалася.
- Треба тебе оглянути, - помовчавши, сумирно мовив завтрашній архієпископ гінеколог.
Я раптом згадала, що до цього високого сану переводять лише неодружених або овдовілих священиків. Нам доведеться взяти фіктивне розлучення чи знов таки просити Г. С., аби він втрутився в цю делікатну справу.
- Прямо зараз? - спитала я.
- А коли ж?
- Оту у у ут?
- Ні, в одпочивальні.
Як це називається? Не хотіла коза на торг, то її силою повели.
- Ви там маєте гінекологічне крісло? - не без іронії спитала я.
- Майже. І справді, серед просторої спальної кімнати з широчез ним ортопедичним ліжком стояло ще чудернацьке крісло.
Його стьобана спинка була відкинута далеко назад, так, що хоч не хоч не сядеш, а ляжеш.
- Можеш навіть не роздягатися, - досі ображений, сказав отець Серафим. - Доведеться зняти тільки трусики.
А сукню задереш, підстелимо під сонечко рушника.
Я так і зробила. Стягла свої ажурні трусики, не зні маючи черевичок шпильок, підняла сукню вище пупика і, можна сказати, весело вляглася в тверде крісло. Мені зробилося непереливки лиш тоді, коли вгледіла в руках отця Серафима лискучі, холодні навіть на відстані металеві інструменти. Один нагадував срібну лжецю, тільки з довгим, як в ополоника, держаком, а другий скидався на щось середнє між ножем і виделкою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кров кажана» автора Шкляр Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ІІ“ на сторінці 13. Приємного читання.