Розділ «Кафизма №7»

13Та якби це ворог ганьбив мене, я стерпів би, або якби це ненависник мій величався наді мною, я не зважав би на нього.

14Але ти, чоловіче, — однодумцю мій, приятелю і друже мій,

15з яким ми щиро сходилися і до дому Божого разом ходили!

16Нехай загибель прийде на них, бо лукавство в оселях їхніх, посеред них.

17Я ж до Бога взиваю, і Господь почує мене.

18Увечері, і вранці, і опівдні буду благати й молити, і Він почує голос мій.

19Він визволить миром душу мою від напасників моїх, бо їх багато в мене.

20Почує мене Бог, і упокорить їх Той, Хто перебуває вічно, бо нема в них каяття, і не бояться вони Бога.

21Підіймають руки свої на невинних і оскверняють завіт Його.

22Уста їх масніші від масла, а в серці їх злоба. Масні, як олива, слова їх, але то гострі стріли.

23Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе. Ніколи не дасть Він упасти праведникові.

24Ти, Боже, кинеш їх у яму погибелі. Кровожерні й підступні не доживуть і до половини віку свого. Я ж, [Господи], уповаю на Тебе.

Слава…

Після 7-ї кафизми Трисвяте.

І тропарі, глас 5.

Коли сяде на Престолі Суддя, обступлять ангели, затрубить труба і запалає полум'я, що скажеш, душе моя, коли поведуть тебе на суд? Тоді люті діла твої всі постануть перед тобою і виявляться всі гріхи твої. Тому-то раніше кінця взивай до Судді: «Боже, очисти ті спаси мене».

Слава...

Всі пильнуймо і зустріньмо Христа з оливою добрих діл та з свічками віри світлими, тоді сподобимося увійти в чертог Його: бо ті, що поза дверима зостануться, даремно будуть Бога благати: «Помилуй мене!»

І нині...

Я лежу на ліжку безлічі моїх гріхів і вже втрачаю надію на спасіння, бо сон лінивства мого приносить душі моїй муку. Але Ти, Христе Боже, що народився від Діви, підійми мене, щоб я оспівував та прославляв Тебе.