Розділ «Кафизма №7»

11Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим.

12Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами.

13І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.

14Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його.

15Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім.

16Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене.

17Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її.

18Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її.

19Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі,

20але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла.

21Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.

Слава…

Псалом Асафа.

1Бог богів, Господь промовив і закликає землю від сходу сонця і до заходу.

2Від Сиону велич краси Його.

3Гряде Бог наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря.

4Він закликає з висоти небо і землю — судити народ Свій:

5“Зберіть до Мене святих Моїх, що вступили в завіт зі Мною при жертві!”

6Небеса проголосять правду Його, бо Суддя цей є Бог.

7“Слухай, народе Мій, Я буду говорити. Ізраїлю! Я буду свідчити проти тебе. Я — Бог, твій Бог.