Розділ «Кафизма №6»

Псалом Давида.

На спомин [про суботу].

1-2Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм.

3Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою.

4Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх.

5Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене.

6Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого.

7Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу.

8Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй.

9Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого.

10Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться.

11Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене.

12Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене.

13А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи.

14Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх.

15І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання.

16Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій.

17Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною.

18Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною.