Розділ «Кафизма №6»

4Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них.

5Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову.

6З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас.

7Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене,

8а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас.

9Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки.

10Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим.

11Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас.

12Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами.

13Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього.

14Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас.

15Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми.

16Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє

17від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника.

18Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого.

19Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї,

20коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас.

21Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого,

22то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця.

23Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення.