Розділ «Кафизма №6»

4Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: “Де Бог твій?”

5Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування.

6Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.

7Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої.

8Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною.

9Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого.

10Кажу я до Бога: “Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене”?

11Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: “Де Бог твій?”

12Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.

Псалом Давида.

1Суди мене, Боже, і розсуди тяжбу мою з народом недобрим. Від людини лукавої і злої визволи мене.

2Бо Ти — Бог сили моєї. Навіщо Ти відкинув мене? Чому я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене?

3Пошли світло Твоє й істину Твою, нехай вони ведуть мене і виведуть на святу гору Твою і в оселі Твої.

4І ввійду я до жертовника Божого, що наповнює радістю серце моє, і буду славити Тебе піснями, як на гуслях, Боже, Боже мій.

5Чому сумуєш, душе моя? Навіщо хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.

Слава…

Начальнику хору.

Повчання синам Кореєвим.

1-2Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні.

3Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив.