Розділ «Кафизма №4»

Тобі, Господи, єдиному й незлобивому, сповідую гріхи мої. До Тебе припадаю я, недостойний, і взиваю: згрішив я, Господи, згрішив і недостойний поглянути на висоту небесну через множество неправд моїх. Але, Господи мій, Господи! Дай мені сльози покаяння, щоб я ними ублагав Тебе — єдиного благого і милостивого. Очисти мене від гріха раніше кінця мого. Бо страшне місце я маю пройти, коли відділюся від тіла мого; бо зустріне мене багато темних демонов, і ніхто не буде мене проводжати і захищати. Тому припадаю до Твого милосердя: не віддай мене тим, що хочуть уловити мене, щоб не потішалися з мене вороги мої та щоб не сказали: “Ти будеш наш!”. Ні, Господи, не забудь щедрот Твоїх і не відплати мені за беззаконня мої. Не відверни лиця Твого від мене і, хоч маєш покарати мене, карай милостиво й лагідно, а ворог нехай не радується за мене. Ти погаси його гнів і спини всі його зли дії. А мені, милосердний Господи, дай дорогу до Тебе просту й легку. Бо хоч і грішив я, але не звертався до іншого лікаря і не простягав руки моєї до бога іншого. Отже не відкидай мене, а почуй мене у благості Твоїй. Утверди серце моє страхом Твоїм, і нехай буде на мені Благодать Твоя, Господи, що, як вогнем, попалить мої нечисті помисли. Бо Ти, Господи, Світло, вище від усякого світла, Радість, вища за всі радості, успокоєння, вище за всякий спокій. Ти — Життя вічне і Спасіння, що перебуває навіки віків. Амінь.