TextBook Ой, уже ж нам, панове молодці, із кошовим не видаться!
IIОй, узяли Швачку та й повезли Швачку
Аж у Київ возами…
Оглянувся назад на Вкраїну
Та й залився сльозами!
Ох, і лети ж, галко, ох, і лети ж чорна.
Аж у Низ до кошового!
Нехай пише листи на білій бумазі
Та дає мені вісті.
Ой, уже ж галці, ой, уже ж чорній
Та й на Низ не літати…
А вже козакові, а вже Швачці
На Вкраїні не бувати.
Куди подівся Залізняк з бенкету генерала Кречетникова – невідомо. Народні оповідання розказують, що він до кінця свого віку блукав по байраках колишнього Дикого Поля – побіля Бугу та по верховинах Інгулу та Інгульця.
Найбільш дивним і тяжким для коліїв було те, що російські війська, захоплюючи їх, видавали всіх, хто не був родом з Лівобережної України і не був запорожцем, до рук тих самих польських панів, проти котрих вони повставали, а вже пани робили з ними, що знали, вигадували їм таких мук, яких ніхто не чув, поки й світ стоїть. Суд (коли тільки можна назвати судом мордування до смерті) відбувався над гайдамаками у місті Кодні. Там було замучено на смерть і Гонту. З нього та його товаришів. Білуги та Шила, з живих три дні здирали потроху шкіру, і тільки коли ті почали вже помирати, їх було четвертовано.
Мали пани на Вкраїні добрі оборонці:
Звірилися сотникові уманському Гонті.
Мали пани на Вкраїні дуже добрий трунок,
Пани тії розумнії дадуть сі рятунок.
Пани теє зрозуміли, згоду учинили:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оповідання про славне військо запорозьке низове » автора Кащенко Адріан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОПОВІДАННЯ ШОСТЕ (РОКИ 1735-1775). НОВА СІЧ“ на сторінці 20. Приємного читання.