Розділ «ОПОВІДАННЯ ТРЕТЄ (РОКИ 1649-1680). БОРОТЬБА ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ»

Козацькими пятами опинає.

Поти п'явся,

Поки до порога добрався.

Козацькими п'ятами за поріг зачіпає,

А козацькими руками за одвірки хапає,

Під мисник голову свою козацьку молодецьку ховає.

Тоді два ляхи, дуки-срібляники, на його поглядали,

З його насміхали,

А третій, Гаврило Довгополенко переяславський, був обачний,

Із кармана людську денежку виймав,

Насті кабашній до рук добре оддавав,

А ще стиха словами промовляв:

«Гей, – каже, – ти, шинкарко молода, ти, Насте кабашна!

Ти, каже, до сих бідних козаків не як хоч злая, да й обачна:

Коли б ти добре дбала,

Сю денежку до рук приймала,

До погреба одходила,

Хоч нороцового пива уточила,

Сьому козаку, бідному нетязі,

Сьому козаку, бідному нетязі, на похмілля живіт його козацький скрепила».