Розділ «ОПОВІДАННЯ ДРУГЕ (РОКИ 1590-1648). БОРОТЬБА ЗА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ З-ПІД ПОЛЬЩІ»

Мене, найменшого брата, пішу-пішаницю,

У тернах, у мелюсах на спочивку минала!

І коли б їх кість я знаходив би,

Поховав би, похоронив би,

Звіру та птиці на поталу не подав би».

І теє промовляє,

Відтіля побігає,

До Савур-Могили добігає

І тільки своїх братів рідних трошки сліди забачає:

І на Савур-Могилу збігає,

Словами промовляє:

«Побило мене в полі

Три недолі:

Первая недоля – безхліб'я,

Друга недоля – безвіддя,

Третя недоля – що своїх братів рідних не догнав».

І буйний вітер повіває,

Бідного козака, безщасного, з ніг вже валяє!

От менший брат на Савур-Могилу лягає,

Головку склоняє.