Розділ «Елегія про перстень пісні»

Я маю дім, при домі сад,

ліричні яблуні у ньому.

Мов свіже молоко – роса,

розваги мед мені палкому.

Мов капелюх, квітчастий дах,

і дім мальований, мов скриня.

Злодії ходять по садах

крізь перелази та вориння.

Обгородити треба конче,

покласти мур з каміння й сну.

Росте в мойому саді сонце -

похмільна квітка тютюну.

Виходжу в сад і юне серце

незаспокоєне й невтишне

окрилюю зеленим скерцом

розспіваної тужно вишні.

Виходжу в сад, як сонце гасне

і вечір, мов струна, тремтить.

Життя звабливе і прекрасне