Розділ «Ніч на площі Юра»

Північ чорна, наче вугіль,

ходить тінь по площі Юра,

в’ються обручами смуги

на блискучих сірих мурах.

Місяць – таємничий перстень,

вправлений у ночі гебан.

Будеш в срібнім сяйві мерзти

під холодним дахом неба.

Відрізнити сам не можеш,

що тут привид, а що ява,

чи це марево, чи, може,

дійсність, наче сон, лукава.

Це із скла й музики вежі,

це вогонь, що вже не гріє,

це останні світу межі,

це архітектурні мрії.

Північ чорна, наче вугіль,

попіл сну на очі сипле,

різьбить сріблом в довгі смуги