TextBook – Скажи, скажи-и-и!…
Засміявсь Антосьо і каже:
– То, маєте, так: як завважить старший, хто жупчики ловить, то й моргне на кого-небудь, а той візьме перо за два кінці, вигне та підведе до самої кушки й пустить: аж сльози покотяться.
– До якої-то кушки підведе? – питає Мася.
– З тобою балакати!… до носа!
– А ніс хіба – кушка?
– У нас кушкою звуть, – каже Антосьо.
– А пинфа що то таке? – знов поспитала Мася.
– Пинфа?… пинфа от що: візьме паперу та бавовни й скрутить папір в дудочку й в один кінець, в тонкий, завине ту бавовну, запалить, роздує. Як добре курить, то запаленим кінцем візьме в рот осторожно й подме. То так сапне диму, як голова завбільшки, висунеться під ніс. Ще й кожухом накриють, як на кроваті спиш…
– Та нащо ж це? – питають сестри.
– Щоб не спав!
– А воно ж не душить?
– Де то вже ні! так закашляєшся, що ну! бухикаєш та й бухикаєш! І сльози котяться, наче били.
– Хто ж це виробля?
– Хіба я вже не казав вам? – старший.
– А якби йому так?
– Йому? – ніхто не має права!…
– І б'ють вас добре?
– Ет! з вами не переговориш, – немовби з гнівом підказав Антосьо і почав чогось шукати.
– Чого ти шукаєш? – питали сестри.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люборацькі» автора Свидницький Анатолій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 15. Приємного читання.