Розділ «Частина перша»

– Ну, всесожженіє! – гукнув тоді.

Шатнула дітвора по кутках, знайшли журнал; старший сам «ноту» зняв і положив на столі. Тимчасом і свічку засвітили й поставили на столі. По всьому один взяв ноту й повісив собі на шию та й став; а старший взяв журнал і чита на обгортці: «Журнал для записывания поведения учеников в квартире Волоской. Поручается квартирному старшему Андрею Заболоцкому»… Та й перевернув обгортку. Там скільки графок: в одній ставиться число, в другій записується «кто куда отлучался и зачем», в третій – «скоро ли возвратился», в четвертій – «кто шумел», – сюди вписують й «кто мужичил». П'ята графка зоставляється для начальника, – над нею надписано: «отметка г. инспектора». – Все це перечитав старший, і всі стояли мовчки. Як перечитали й всіх, хто був записаний в журнал, і яку покуту виніс, тоді зняли ноту з шиї і поставили на стіл, над його розіп'яли журнал і запалили. Горить журнал, шмалиться нота, тліють мотузки, а школа співає «вічная пам'ять». По всесожженію старший ліг, а дітвора почала тузатись, кому ноту закинути. Кожен хотів услужить їй, відомстить за своє.

– На двір «шаліти!» – гукнув старший. Та хто вийшов, а хто й не послухав: вже було після екзамену, то всі власті і обов'язаності ні до чого. Як надійшла й хазяйка.

– Чого б волочитись? – загримів старший. – Тут їсти – аж кишки болять, а вони пішли!

– Як і не піти? якби-м не пішла, то так би-сьте і пороз'їжджались; а пішла, то чорта з'їсте – не білет візьмете.

– Не возьму? – заговорив старший гнівно, – та я вам хату рознесу, як не дадуть мені білета через вас.

– Та я вже бачила таких мудрагелів! От лиш не мовчіть, то як піду до смотрителя, то так іжицю спише, що й не присядете!…

– А ну-ну! чи не розвалю хати! – Більш не було часу говорити, бо дали на стіл. Тільки вхопились за ложки, як загрукотало попід вікна.

– Підвода до когось! – заговорили всі, і кожен подумав: може до мене.

Як входить чоловік і дає письмо старшому.

– До мене! до мене! – почав старший і, лігши поперек кроваті – головою до стола, почав зо всієї сили гуркотіть в стіну ногами та гукати: – «Ґвалт, розкіш!»

І обід йому відлетів.

– А «огірків» нема? – спитав, переставши грюкать.

– Є! – відказав хурман.

– А ягід?

– І ягоди є.

– Давай сюди. Сюди ягід і огірків! – гукнув він і знов почав виробляти ногами.

– Та що ви робите оце? – заговорила Волоська.

– Молчать, хозяйка! – озвався він; а тимчасом хурман вніс мішок з огірками і горщик з ягодами. – Пішла робота поза вуха.

Хай же старший молотить, а ми подивимось на двір, чи не їде друга підвода.