Розділ «VI»

Замок і мури, вали й вежі – це сила твоя.

Замок, обпершись на мури й піднявшись у вись піднебесну,

З скелі стрімкої грозить, здалека видно його.

Саме сюди пієрид привела моя пісня тужлива,

Легше їм тут, хоч нема гір лавроносних у нас.

Давню гостинність пізнали, скрізь місто усе оглядають,

Хвалять закони святі, звичаї, віру й церкви

Й радо гукають: «Оселе милесенька, здрастуй іще раз,

Держить це місто твоє блага земель багатьох».

В місті твоєму скрізь можна зустріти оті всі багатства,

Котрі в сусідніх краях бачимо сям або там.

Ти між двома лежиш зонами: в першій – там вічні морози,

В другій постійно пече сонце, неначе вогонь.

Хто розташований ближче земель тих, що снігом покриті

Вічним, де дикий Борей владу тримає міцну,

В тебе, проте, є плоди, що під Змієм ростуть вогнедишним,

Спалений край цей тобі шле добровільно дари.

Також північна земля, хоч в снігах спочиває глибоких,

Блага, що виросли там, Львове, тобі посила.

Камені справді коштовні та золото, з гір видобуте, —