Розділ «ТРИНАДЦЯТИЙ»

І для рідної землі корисні ставали.

Хай фундація б ота, Боже, в нас не зникла,

Славу нашу підняла б, як чинити звикла!

Конашевич в Острозі досить літ поживши

І науки у письмі в нашому заживши,

Здібність у душі відкрив сильну до звитяжства,

В Запорозьке він пішов славнеє лицарство.

І отам немало теж поміж них живучи,

Діла лицарського скрізь пильно стережучи,

Досягнув, що військо те в гетьмани обрало,

Мужньо з ним воно татар, турків розбивало,

Він за гетьманства свого взяв був місто Кафу —

Цісар туркський там зазнав немалого страху!

Чотирнадцять тисяч він ворога розбив,

Одні каторги палив, іншії топив.

Із неволі християн безліч увільняв,

За що з воїнством його Бог благословляв.

За найбільшую собі має нагороду

Славний лицар, як коли вирве на свободу

Земляків своїх – гріхи вчинком покутує,