Розділ «Поворіт додому»

Так люди гадають, – нарешті

І сам я гадаю собі.

Ти, любко моя винозора,

Скажу тобі тільки одно:

Мені те кохання безкрає

Розшарпало серце давно.

В своїй одинокій хатині

Собі я кажу се не раз, —

Як тільки ж тебе я побачу,

Зникають слова мої враз.

Вже, певне, слова мої щирі

Тримає злий янгол який;

Ох, я через янгола того

Тепер безталанний такий!

36

Як я про свою говорив вам печаль,

То ви позіхали й мовчали;

Коли ж в красні вірші убрав я свій жаль,

О, як тоді всі вихваляли!

38