Розділ «Поворіт додому»

Люди, не глузуйте з чорта, —

Хвилька людськеє життя,

А довічнеє прокляття —

Не химера то пуста!

Люди! всі довги платіте, —

Довге людськеє життя,

Довго прийдеться вам набір

Брать, як перше, без пуття.

40

Були ми маленькими дітьми, —

Веселеньких пара діток;

В курник заберемось, бувало,

Сховаємось там у куток.

Після й заспіваєм, як півень;

Хто-небудь іде до хліва, —

От ми: «Кукуріку!» – він дума

На нас, що то півень співа.

В дворі нашім скриня стояла,

Ми вбрали папером її,

І хату порядну зробили