Розділ «Поворіт додому»

31

Надворі негода страшенна,

Сніг, дощ, лютий вітер гуде;

Сиджу край вікна я, дивлюся:

Немов хтось у темряві йде.

Блищить одинокеє світло

І в темряві тихо зника,

З ліхтариком, певне, додому

Іде стара ненька яка.

Я думаю, масло та яйця

Несе вона в коші, муку.

Спече пиріжок, нагодує

Свою величеньку дочку.

Дочка лежить дома на кріслі

І жмурить очиці свої;

Злотистії кучері впали

На личенько гарне її.

32

Гадають усі, що я сохну

Та в’яну в коханні-журбі,