Розділ «Поворіт додому»

Я лиш погляд ясний бачив, —

В любих очах був мій рай.

45

Не дивуйте мені, люди,

Що струна гіркої туги

Ще й тепер бринить виразно,

Хоч завів я співи другі.

Ось пождіть, замовкне хутко

Ся луна журби сумная,

І в загоєному серці

Зацвіте весна новая.

46

Пора вже мені добрий розум вернуть,

Дурниці свої забувати,

Мені вже обридло актором тим буть,

З тобою комедію грати.

Мальовані дивно куліси я мав,

У стилі зовсім романтичнім,

Мій лицарський плащ ясно злотом блищав,

І був я в настрою величнім.