Розділ «Поворіт додому»

А сльози милої дрібні

З очей на руки впали.

І я навколішки упав,

На сльози ті дивився,

Ті білі руки цілував

І гірких сліз напився.

Мені жаль-туга навісна

Так палить душу й тіло,

Та безталанниця сумна

Мене слізьми струїла.

20

Я знов по сьому місті йду

На вулицю знайому,

В сім домі любая жила,

Як пусто, глухо в йому!

Ох, давлять вулиці тісні!

Будова вся похила,

Здається, пада на мене!…

Геть! бути тут несила!

21