Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ»

– А що, Микито, не пощастило тобi Гаїнку зачепити, – повернувся таки Зiнько.

– А штоб вон луснул! – сердито гарикнув Микита.

– Ну, а вже ж i жiночка була б тобi хороша! Одно слово – як лялечка!

Микита тiльки плюнув зо злостi.

– I все цей Зiнько тобi на завадi стає, – правив своє Рябченко. – От тодi в тебе Ївгу одбив.

– Падлець, одно слово! – вилаяв Микита.

– Все Васюту настренчує, щоб iз тебе на вулицi знущався.

– Нигодяй! – I Микита аж побiлiв iз серця, згадавши вiршу про Трандиту.

– Настоящий нигадяй! I таке зловредне, що кожному шкоди наробить. Тепер таке почав, що як виграє справу, дак ми всi хоч з торбами попiдвiконню йди.

– Та ну? – здивувався Микита. Нивжлi такое плохое дело?

– А ти ж думав як? Коли в Дениса однiмуть землю, а мужики почнуть брати собi в Добровольського, дак тодi, брат, наша земля, що в Горянського ми найняли, – вона їм без надобностi. Ми тодi на льод сiли, бо нам нiчим буде Горянському заплатить. А в контрахтi тисяча рублiв невстойки – он що! Поцiнують тодi, брат, нас усiх та й тебе з батьком.

– Вот так штука! – аж злякався Микита. – Дак через такого падлеца да нам усем пропадать?

– А що ж ти зробиш? Якби його чортяка винесла куди хоч на який мiсяць або два, дак ми б могли собi раду дати i пересельську землю вдержати, а так – нема ходу: що нi почнемо, що нi зробимо – вiн i переб'є, вiн i переб'є! Хоч би захворiв абощо… то все якось би впорались… Ех, Микито, як я гляну на теперiшнiх парнiв, дак один пустяк, та й годi! Якби я парубкував, дак хiба б я попустив отак iз себе смiятися якомусь там Зiньковi, як вiн iз тебе насмiявся? I Гаїнку, й Ївгу… Ех!..

– Ну, а що б ви iздєлали? – спитав, почервонiвши, Микита.

– Хi, не знав би що! Зобрав би хороших парнiв три-чотири душi та й дав би йому доброї матланки – от що!

– А що ж, ви думаєте, що я етого не могу? Вот возьму да й iздєлаю!

– Поки хвалько нахвалиться!

– Какой я вам хвалько! Вот возьму да й монуминтально iздєлаю. Мєсяць буде чухаться – не вичухається, – такого вгощенiя дам!..

– Хто його зна… Звiсно, була б це штука славна, i не самому тобi було б добре: поки Зiнько вичухався б, то ми б у громадi по-своєму крутнули… А то поцiнують нас…

– Будь я первой падлець, если не iздєлаю! – скрикнув Микита.