Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ»

– По десять год сидять, – не то по два. Як заробив, так хай i одвiчає, а ти начальникам голови не клопочи, кажу тобi, своїми пустяками! Iди вже собi додому, бабо!

Мовчки пiшла, до землi хилячись, безталанна мати. Другого ж дня вона занедужала. Стала горiти, все тiло болить. Лежала на полу, стогнучи, не здолiючи пiдвестися. А Гаїнка мов i не бачила того: сидiла, очi втупивши в одну цятку, i мовчала.

– Гаїночко, дай менi води!

Подала i знову сiла.

– Гаїнко, ти б затопила вже пiч.

Слухняно внесла дров, затопила пiч, стала й дивилась, як огонь перебiгає по дереву.

– Гаїнко, а чого ти горшкiв не становиш?

Почала Гаїнка горшки приставляти – порожнi.

– Ой, менi лихо та горе! – стогнала Параска. – Що менi тепер робити?

Саме на це вбiгла в хату Катря Карпова:

– Що це ви, бабусю, хворi?

– Та тут я хвора, а тут таке лихо з Гаїнкою сталося! – почала розказувати стара.

Гаїнка чула все, що про неї казано, i мов i не чула, Катря загомонiла до неї:

– Гаїнко, що тобi, голубочко?

– Нiчого.

– То ти журишся. Ти не журись так… Це все людська напрасна, – воно виявиться. Зiнько вернеться.

Молодиця розважала подругу, а та слухала мовчки i нiчого не чула. Катря, придивившись до її нерухомого погляду, аж iзлякалась.

«Оце лихо! – подумала собi. – Вона ж непритомна! Вона ж нi до якої роботи, а мати хвора».

Кинулась Катря до печi:

– Ось постривайте, я вам пособлю!