Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА»

– Ось iкона, присягайсь.

– Не заприсягнусь.

– Слухай, Грицьку! – загомонiв Панас – його вже обнiмали лютощi. Слухай та помiркуй про те, що я зараз тобi казатиму, добре помiркуй, щоб потiм не жалкував. Коли ти зараз не заприсягнешся, – мордуватиму тебе доти, аж поки скоришся. Подумай про це, да тiльки не довго, бо я довго не ждатиму.

Вiн положив iкону на стiл, а сам сiв на лавi. Iван стояв у порога, похнюпившись. Грицько мовчав, тiльки важко дихав. Страшно блiде обличчя його здавалося мертвим.

– Ну? – попитав нарештi Панас.

– Не заприсягнусь… – хрипко ледве вимовив Грицько.

– Дак брешеш же! Заприсягнешся!.. – скрикнув Панас, зiрвався з мiсця й кинувся до Грицька. Ухопивши за налигач, що їм зв'язано було тому руки, вiн звiв його на ноги i тодi вiдразу штовхнув, кинув додолу. Безщасний упав, але зараз же Панасовi руки знову звели його та й знову кинули. Важко вдарившись об долiвку, Грицько застогнав.

– Квокчеш! – лютуючи, гарикнув Панас i все пiдводив i кидав його, пiдводив i кидав.

– Брате! – прохрипiв нещасний. – Брате! Панас припинивсь:

– Ну?

– Змилосердься!..

– Заприсягнешся?

– У мене дiти малi…

– Заприсягнешся?

– Брате! Є ж бог на свiтi!.. Вiн же все бачить!.. Вiн покарає… Брате, змилосердься! – На губах у його зачорнiла кров.

– Заприсягнешся?

– Нi.

– Дак на ж тобi!..

Панас iзнову вхопив його за налигач i з усiєї сили штовхнув iще раз. Грицько впав головою просто на рiжок скринi, вдарився об нього i тодi зсунувся вниз, додолу, лiгши ниць.

– Ну, ти, повертайсь!..