Розділ «ЦИКЛИ»

мов з ран, булькоче кров огню зі щерб.

В повітрі пах припалений чабер.

Даремно воду ллють з криниць й озер.

Вогонь над голови пузаті верб

підносить косу полум’я, свій герб,

як віяло з рудо-червоних пер.

Стрункою шиєю верх стін і брам

хитає в сторону праву та ліву

з жагою дикою; його жарким устам

кривавим віддиху безмежжя треба.

Та іскрами жбурляє в хмари з гніву,

що сам не може підпалити неба.

Дощ

В морях з шафіру плюхкають краплини,

хлюпочуть срібні краплі в сріблі рік,

і гребінь вітру чеше їх відвік,

і сонце п’ють, мов овочі калини.

В цілунках тих ростуть дрібні цятини

у білопері хмари, літа лік;

підносять вгору свій вогнистий бік,