Розділ «ЦИКЛИ»

не знаючи, що можна від землі

втекти лиш іноді – та тут на ній.

Ожереди

І шепотом по полі рознеслося:

на обрій, мов на терези ваги,

хтось в огрядні, пузаті клав стоги

набрякле борошном, товсте колосся.

І зашуміли враз: “Ще зірвемося”.

Так загуділи колоски туги,

бо вітер за чуби гнуздав луги

і торгав горді скирти за волосся.

Бо ж краще їм, як нидіти в млині,

як гинути від жорен тяготи,

щоб вихор їх розмів по далині,

щоби метіль розвіяла осіння.

О, хто не знає ще бажань втекти

з-під млинового сірих днів каміння.

Лелеки

Летіли понад морем раз лелеки

до вирію, до південних країв.