Розділ «ЦИКЛИ»

Ідилія

На побережжі ріки отара овець білосніжних,

вітер торсає хмарами, білою гривою неба,

поки сивої мряки туманів, мов жито, не вижне;

облий облак на облаз гори присідає, мов лебідь.

Плоский горбок, злотолускі рибоньки плюскають в рові.

Де є дійсності грань, де уяви є світ non est certum:

в Тускулюм добрий Горацій на рундуку мармуровім

пише поему до грацій і слухає… радіоконцерту.

Ожидання

У далеч встромляю розгойдані очі, неначе гарпун:

на обрії сивім, де небо з землею зішите нитками дерев,

таємний, рухливий підноситься пункт,

на півгоризонту мотузку тонку роздере.

Уже наближається, скоро підходить.

Момент ще один, ще хвилина остання.

Не знаю: це віз чи туман, пішоходи:

у серце вбиваються гострі, залізні гаки – знаки питання.

Собака й місяць

Втомлений лоб покладеш на пахучому сіні.