Розділ «ЦИКЛИ»

в криваві розірватись букви бунту,

на землю не вернути вже ніколи.

Старе вино

В холоднім сутінку сухого льоху

по стінах тиша кане зерном граду.

І п’яний, м’ятний запах винограду,

й ряди пляшок, що в сповитку із моху.

В цю кучугуру, мов у землю соху,

вбиває час плісні кошлату шпаду.

Пляшки набрякнуть у тісноті спаду

і тріскають, немов струки гороху.

Вино в пісок усякне, червінь рож

увійде в зелень мохового прута.

І ми, буває, нашої також

бажаєм дійсності розбити стіни,

дарма, що, може, кинувши їх пута,

ми б розіллялись на незнані ріні.

Пожар

Блакитну плахту неба передер

нараз, мов тишу грім, червоний серп;