Розділ «ЦИКЛИ»

мов стеарин, блідим вогнем ошуки.

І тухне, й знов палахкотить ясніше,

хоч все заснуло, хоч у сні все дише,

хоч палить власне тіло біло-срібне,

хоч нищить ніч його все нижче й нижче

й ним темряву, мов гудзиком, застібне.

До свічки наше серце є подібне.

Божевільна риба

Дзюрить, дзичить, дзюрчить, дзирчить вода,

мелодії грає на каміння флейті,

а в білих пін хвилястогривім рейді

риб щічки розцвітають з глибу дна.

Над плесо вискочила з них одна,

та, сонця колесом побита в леті,

упала вниз. Відтоді є в хвиль меті

самітня та німа, хоч молода.

Поете! Чорний шлях твій, чорна скиба,

не заспокоїть сірини багонце

чужа ржа біржі, гниль коржава гриба.

І мрій снуєш срібнясте волоконце,