Шкода гукать-вертать назад весну мою!
Розтринькав капітал, завбожів я душею…
Не знятися мені над жизню, над землею.
ССХІV
Ніколи на мене не зійде, мов роса,
Та свіжота й ума і серденька краса,
Що з усього, що ми любовно обіймаєм,
Всі почуття нові і гарні висипаєм,
І в серці дбаємо, як бджілка в вульні мед.
О ні! Не взнати вже, що знав я наперед:
Бо не з природи ми ті солодощі брали,
Ми солодощами природи надихали.
ССХV
Ніколи, серденько, ніколи вже тобі
Не бути космосом у всій моїй судьбі, —
Ні вічним джерелом блаженства вже не бути,
Ні пеклом, – ямою усіх надій отрути.
О ні! Погинули всі мрії, всі мечти.
Тепер холодне, хоч єси й не гірше ти.
Я проміняв чувства на вважливий розсудок,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дон Жуан» автора Куліш Пантелеймон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „5. Пісня перва (част. 5)“ на сторінці 6. Приємного читання.