Розділ «УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ»

Ще у студентські роки О. Підсуха пробує своє перо. Юнак пише ліро-епічні етюди в прозі, друкує їх у стінній газеті Спілки письменників. На одну з таких публікацій звернув увагу Володимир Сосюра. Перша поетична збірка "Солдати миру" вийшла друком 1948 р. З'являються книги "Життя за нас" (1950), "Слово про наших друзів" (1951).

У 1950–1960-ті рр. О. Підсуха відкривається читачам як прозаїк. Поряд із ліричними збірками "Героїка" (1951), "Іду на клич" (1965), "Краплини" (1966), "Розповень" (1969) з'являється перша книжка прози "Віч-на-віч. Невигадані історії" (1962). Найпомітніше досягнення поета того періоду – віршований роман "Поліська трилогія" (1962). З кінця 1962 р. за рекомендацією Спілки письменників О. Підсуха відряджається як стипендіат ЮНЕСКО до Канади, Англії, Франції, США. Наслідком подорожі за океан став цикл поезій "Канадський зошит", який ліг в основу збірки "Материн заповіт" (1964).

Поема "Материн заповіт" (1962) ввійшла до однойменної збірки, що побачила світ в 1964 р., стала одним з кращих творів в ліро-епічному жанрі. Вона заснована на автобіографічному матеріалі.

Перша книжка віршів для дітей "Наталочка лічить до десяти" була надрукована в 1956 році. Пізніше була опублікована ще одна поетична збірка для малят – "Хвалилися гриби".

МАРІЯ ПОЗНАНСЬКА (1917-1995)

ЛЕОНІД ПОЛТАВА (Леонід Едвардович Єнсен-Пархомович) (1921-1990)

Ім'я Леоніда Єнсена-Полтави (справжнє прізвище Пархомович) більше відоме за межами України, ніж на Батьківщині. Талановитий поет, драматург, перекладач, письменник, публіцист, дитячий письменник, учасник націоналістичного підпілля революційної ОУН на Сумщині, Леонід Полтава як "остарбайтер" був вивезений окупантами до Німеччини. Поет уже ніколи не повернувся а Україну, хоча усіма своїми думами, творчістю, життям прагнув до неї.

З часів відомої Полтавської битви 1709 року бере початок історія роду Єнсенів, коли його далекий предок у спілці з українськими вояками гетьмана Мазепи воював за волю України, а після поразки українців уже не повернувся до Швеції, а лишився тут.

Леонід народився 1921 року на Полтавщині, в історичних Ромнах, вчився в Полтаві, Ніжинському учительському інституті. Батько його працював лікарем, а мати – учителькою. У сім'ї Єнсенів надзвичайно любили поезію, і насамперед мама. Саме від неньки довідався найбільше Леонід про Україну, її культуру, історію, літературу. Захоплювався поезією і батько-хірург, якого не обминула смертоносна хвиля у тридцяті роки.

З дитячих років Леонід мріяв писати. Студентом їздив за порадами в Київ до Володимира Сосюри й Максима Рильського. Захопився сонетами. Любив квіти... Юний поет був сповнений задумів, мрій, однак війна зруйнувала всі його плани. З вихором Другої світової війни Леонід опинився "остарбайтером" у Берліні, в'язнем у Потсдамі...

Після війни розгортає літературну працю, редагує з Леонідом Лиманом журнал "Школярик", видає першу поетичну збірку.

Леонід Полтава є автором багатьох книжок. Добре відомі читачам його збірки поезій "За мурами Берліну", "Жовті каруселі", "Римські сонети", "Українські балади". Із прозових творів заслуговує на увагу збірка новел "У вишневій країні". У різних журналах друкувалися п'єси письменника "Пам'ятник героєві", "Чужі вітри", "Заметіль" та інші.

Багато працював Леонід Полтава і в галузі дитячої літератури, де мав помітні успіхи. Так, наприклад, у далекій Баварії він видавав і редагував два часописи – "Школярик" і "Школяр", на сторінках яких діти вперше познайомилися з веселим котом Мурасем. Письменник створив дві абетки: одну – веселу, де діють їжачки, зайчики, півники; другу – про князів, запорожців, Гонту, Довбуша і Шевченка. Відомі й такі його твори для дітей: "Слон по Африці ходив", "Жучок-Щербачок", "Лебеді", "Лісова пригода", "З лісу зайчики ішли" та інші.

Леонід Полтава працював в українських редакціях і радіо Мюнхена, Мадрида, Парижа, Вашингтона... Писав вірші, поеми, новели, балади, пригодницько-фантастичні повісті, історичний роман "1709" (з доби Івана Мазепи), п'єси, лібрето для опер і оперет, кіносценарії...

Леонід Едвардович любив мандрувати. Він побував в Іспанії, Італії, Марокко, Мексиці, на Алясці, у Канаді...

Мабуть, символічним є те, що народився Леонід Полтава 24 серпня 1921 року. Трохи більше року не дожив до свого 70-річчя, а відтак і до проголошення незалежності України, за яку він так довго боровся. Це була його мрія, яку він плекав усе життя, наближав своїм полум'яним словом. Опинившись далеко від рідного краю, цей український інтелігент, великий патріот, узяв собі ім'я материзни – Полтава – і гідно проніс його над світом.

МАРІЯ ПРИГАРА (1908-1983)

ІРИНА ПРОКОПЕНКО (нар. 1926)

Прокопенко Ірина Миколаївна народилася 8 вересня 1926 року в місті Спас-Клепики Рязанської області. Закінчила Московську Вищу школу полярних працівників. Разом з чоловіком, офіцером, пізніше поетом і перекладачем Г. Прокопенком, жила на Чукотці та Курилах, Камчатці, у м. Севастополі в Криму та м. Поті в Грузії.

З 1960 року мешкає у Дніпропетровську. Працювала в середній школі, дитячій бібліотеці, директором Дніпропетровського клубу письменників, кореспондентом на телебаченні. 26 років керувала секцією літератури для дітей та юнацтва при Дніпропетровській письменницькій організації СПУ.