Розділ «УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ»

Розквіт творчості письменника припадає на другу половину 1870-х - початок 1880-х років, коли вийшли його оповіді з народного життя "Микола Джеря", "Бурлачка", "Кайдашева сім'я", "Не можна бабі Парасці вдержатись на селі", "Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти". У цих справжніх літературних перлинах письменник виявив велику майстерність у змалюванні народних характерів.

СЕРГІЙ НОСАНЬ (нар. 1939)

У біографічних довідках сказано, що Сергій Лукич Носань народився в селі Чехівці на Черкащині. Насправді ж істинним місцем його народження є хутір Дубинка, що входив до Чехівської сільради. Просто рідний хутір безжально проковтнуло Кременчуцьке водосховище. Воно розлилося там, де були предківські могили, хати, городи, левади, стежки, якими бігав хлопчик. Довго ще він бачитиме їх у снах.

Живуть у серці письменника й спогади про сирітське дитинство. Він був ще зовсім малим, коли батько пішов на війну і не повернувся. Усі сімейні турботи лягли на плечі матері, яка працювала у рільничій бригаді. Сергійко теж трудився. Він пас громадську череду, возив жниварям воду, заготовляв сіно. Після переселення згорьована мати не витримала збиткування над людьми й природою і відійшла у той світ, залишивши дітей напризволяще. Двоє старших взялися за господарювання, а Сергійко тоді ще й твердо на ноги не став...

Після закінчення школи працював у будівельній бригаді. Наступними віхами життя були служба в армії, робота на переправі (на поромі), навчання в Черкаському педінституті, вчителювання. Добре, що на життєвій дорозі письменника зустрічалися такі щирі друзі, як Григір Тютюнник.

Література приваблювала хлопця давно. Ще в п'ятому класі він створив одноактівку зі шкільного життя "Горобчик", у якій сам виконав головну роль. З того часу письменник залишився вірним літературі. Пише про побачене, вистраждане. Збираючи матеріал для роману "Голгофа любові", їздив по Сибіру, місцями каторжних робіт і поселень декабристів.

Нині Сергій Носань – відомий публіцист, драматург, прозаїк. Своїми вчинками і творами він бореться за збереження рідної природи, нагадуючи людям, що у світі ще існують байдужість і жорстокість.

ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (Олександр Іванович Кандиба) (1878-1944)

ОЛЕГ ОРАЧ (Олег Юхимович Комар) (нар. 1940)

Народився Олег Юхимович Орач (Комар) 6 лютого 1940 року в селі Благовіщенка на Запоріжжі в сім'ї вчителів.

Дитинство провів на Донеччині, у степах Приазов'я. Його часто можна було побачити в гурті засмаглих хлопчаків, які цілими днями пропадали на узбережжі моря, мріючи стати моряками. Давно відійшло у минуле дитинство, але потяг до мандрів став рисою характеру Олега Орача.

Закінчив історико-філологічний факультет Донецького педінституту, Вищі літературні курси в Москві.

Був на журналістській роботі, зокрема, працював у газеті "Донеччина", обіймав посаду директора республіканського Будинку літераторів.

У 1965 році Олег Орач дебютував збіркою "Подорожник". Наступні книжки – і віршів, і оповідань, і дитячих історій, і перекладів – переконливо свідчили про самобутній талант автора: "Земля на видноколі", "Передчуття", "Зимние жаворонки", "Долоні", "Написи на снігу", "Свято спілого листя", "За білим перевалом", "Журавликова пісня", "Березневі світанки", "Дружна сімейка", "Довге літо"...

Олег Орач – автор книжок для дітей: "Журавликова пісня", "Березневі сввітанки", "Хто де живе", "Дружна сімейка", "Довге літо". У його перекладах вийшли друком якутські та алтайські народні казки.

Поет–лауреат премій ім. Лесі Українки та ім. В. Сосюри.

ПЕТРО ОСАДЧУК (нар. 1937)

ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА (1895-1962)

ДМИТРО ПАВЛИЧКО (нар. 1929)

Справедливо говорять, що біографія поета – в його віршах. З поезії Дмитра Павличка справді можна дізнатися про життєвий шлях, становлення характеру, про погляди та переконання чи не більше, ніж із підручників і досліджень, де йдеться про цього талановитого поета.