Серед створених Гете на межі 1770—1780-х років поезій найбільшої популярності набули балади — "Рибалка", "Вільшаний король", "Співець" та ін. Засновником жанру літературної балади у німецькій поезії був Готфрід Август Бюргер, що належав до руху "Буря і натиск".
Відповідно до особливостей жанру, події в баладі не мали розгалуженого характеру, вони будували за принципом повторення, емоційно зростаючої циклічності, згідно із народною поетикою. Забарвленість балади трагічними чи комічними тонами не мало принципового значення. Балада — напрочуд відкритий жанр, вона може доповнюватись й іншими елементами; але, позбавлена притаманних фольклору наївної повчальності чи прийому повтору, може переростати в літературну поему. Балада — не винятково німецький жанр, хоча далеко не кожна література може похвалитися наявністю жанру народної або літературної балади в народному стилі.
У баладі "Вільшаний король" (1782) Гете протиставляв два начала, взаємодія яких у житті так хвилювала просвітників: почуття, уяву і — здоровий глузд. Дж. Локк називав почуття "примарою розуму".
На створення балади поета надихнула данська народна пісня "Дочка короля ельфів".
Баладу Гете створив як вставну пісню до п'єси "Рибалка" за однойменною баладою, а згодом вона набула самостійного значення.
В основу зображення героїв покладено принцип контрасту:
Даремно батько намагався своїми раціональними поясненнями розвіяти страх дитини, яку лякають образи власної фантазії.
Деякі образи балади можна трактувати як символи:
• ніч — стихія непізнаного, нерозвинених можливостей;
• вітер — символ руйнації й оновлення; дух (подих) Всесвіту;
• туман — символ блукання і невизначеності шляху;
• верба — символ печалі, туги, долі;
• вільха— (низинне дерево) — символ поєднання в одне ціле води і землі. Починаючи з середини 1790-х років, після повернення з Італії, в часи зближення з Шіллером Гете охоче продовжував працювати в жанрі балади. Так з'явилися "Коринфська наречена", "Бог і Баядера", "Учень чаклуна" (усі твори 1797), "Щуролов" (1802), "Вірний Еккарт", "Танець мерців" (обидві 1813) та інші.
Драматургія Гeтe. Прозові п'єси
Протягом останнього року штюрмерського періоду одним із улюблених жанрових форм Гете стали прозові п'єси. Зупинимось на одній з них — трагедії "Егмонт". Письменник працював над нею протягом 1775 року. Дописана ж вона була 1787 року, під час мандрівки поета Італією, причому й написані раніше частини були піддані переробці.
Сам Гете задум "Егмонта" пов'язував з "Гетцом фон Берліхінген із залізною рукою": "Після того, як я по-своему відобразив у "Гетці фон Берліхінген із залізною рукою" символ виначної історичної доби, я почав шукати подібний поворотний пункт в історії інших держав. Мою увагу привернуло повстання в Нідерландах".
У трагедії перед нами постає Брюссель середини XVI ст., коли на території Нідерландів розпочинався національно-визвольний рух проти іспанського панування, що збігся із демократичною революцією. У відповідності до історичної дійсністі Гете показує, що основною рушійною силою цього руху виступали народні маси.
Народ обурений жорстокістю інквізиції; поширилися релігійні заворушення, бо люди схилялися до нової, протестантської віри; іспанські закони, за якими тут править регентша, викликали невдоволення у городян.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія зарубіжної літератури XVII—XVIII століття» автора Давиденко Г.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості балад Й.-В. Гете. "Вільшаний король", "Рибалка"“ на сторінці 1. Приємного читання.
