Гете "подарував" Шіллеру кілька тем для творів (балада "Івікові журавлі", драма "Вільгельм Телль"). Всі пізні його п'єси побачили світло рампи Веймарського театру, яким беззмінно керував 26 років.
"Новою весною" називав Гете, який свою дружбу з Шіллером. "Справжнім щастям для мене було те, що я мав Шіллера, — згадував він. — Хоча наші натури були різними, однак ми прагнули одного й того ж, і це налагоджувало між нами настільки тісні стосунки, що, по суті, один з нас не міг "жити без іншого".
Певно, під впливом дружби з Гете Шіллер після кількох років перерви знову повернувся до поезії. Восени 1795 року з'явилася низка нових Шіллерових віршів: "Поезія і життя", "Голос в ярмі" та ін.
Протягом 1792 1799 років Шіллер створив трилогію "Валленштейн".
У 1797 році письменник придбав невеличкий флігель на тихій, спокійній околиці Ієни. Тут він написав свої знамениті балади: "Нурець", "Івікові журавлі", "Полікратів перстень" тощо. Поет оспівує сильних духом героїв.
1799 року Шіллер розпочав роботу над трагедією "Марія Стюарт", у якій засуджував деспотизм королівської влади, викривав ханжество і лицемірство англійських протестантів та їхніх ворогів — католиків. Драматург підводив до думки, що влада, яка тримається на крові й насильстві, несправедлива. Захоплений роботою, поет почував себе краще.
Незабаром він завершив драму "Орлеанська діва", в основу якої були покладені події далекого XV століття.
Вершиною творчості Ф. Шіллера стала остання драма "Вільгельм Телль" (1804).
Після цієї драми драматург задумав написати драму "Деметріус" (на сюжет з історії Росії), але завершити цей задум перешкодила хвороба. Сам медик, Шіллер чудово розумів, що жити йому лишилося недовго. Знав: нелегко буде Шарлотгі з чотирма маленькими дітьми. Турбуючись про майбутнє родини, Шіллер придбав невеликий будинок на вулиці, що вела до театру.
Нині там знаходиться музей Фрідріха Шіллера.
Помер письменник 9 травня 1805 року.
На майданчику перед будинком Національного театру у місті Веймар стоїть пам'ятник. На гранітному постаменті — двоє. Вони простували поряд — у житті порівняно недовго, а у безсмерті — вічно. І дивляться у простори століть: неосяжний Гете і мовчазний Шіллер.
Ф. Шіллер — представник так званого "веймарського класицизму".
Естетичні погляди Ф. Шіллера:
• мистецтво існували не для спостереження і насолоди, а для перебудови життя і щастя людини на землі; воно мусило надихати людину на активні дії;
• шляхом естетичного виховання можна провести суспільну перебудову, тобто змінити життя;
• розмежування двох етапів у розвитку мистецтва:
– 1) наївний (давнє, античне, а також мистецтво доби Відродження),
– 2) сентиментальний (нове мистецтво сучасного йому часу).
• ідеал наївного мистецтва полягав у єдності, гармонії між дійсністю та ідеалом;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія зарубіжної літератури XVII—XVIII століття» автора Давиденко Г.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТВОРЧІСТЬ Ф. ШІЛЛЕРА“ на сторінці 3. Приємного читання.
