Руссо працював прикажчиком, потім лакеєм.
У Жан-Жака були прекрасні здібності музиканта. Проте відсутність відповідної освіти завадила йому стати справжнім композитором. Опинившись у Лозанні без засобів для існування, він, не маючи належного диплому, оголосив себе вчителем музики. Варто зазначити, що в цей же час Руссо вдався до написання музикальної п'єси для виконання у супроводі оркестру.
П'єса зазнала повного провалу: виконавці глузували, а слухачі затикали вуха.
Потім Руссо поступив на службу до архімандрита із Єрусалима у якості секретаря та перекладача. Грецький монах збирав кошти на відновлення гроба Господнього. Згодом виявилося, що то був шахрай.
Письменник знову розпочав мандри містами і селами. Найчастіше він заробляв на прожиття переписуванням нот.
Навесні 1732 року Руссо знову зустрічається із пані Варене. Як друг серця він прожив із нею до 1741 року.
Відносно забезпечене матеріальне становище позбавило його постійних клопотів, пов'язаних із прожиттям, і дозволило зайнятися самоосвітою. Він вивчає музику, багато читає. Величезне враження мали на нього "Філософські листи" Вольтера.
У 1741 році, у віці 29 років, Руссо переїхав до Парижа. Тепер він був широко освіченою людиною, із сформованими філософськими, політичними та соціальними поглядами. Він ще не підозрював про своє справжнє призначення, захоплювався музикою і сподівався, що саме в ній зможе проявити себе повною мірою.
До Парижа Руссо привіз проект винайденої ним музичної системи.
Живучи на горищі, перебиваючись хлібом та водою, він писав для театру оперу та комедію. Проте успіху вони не мали.
У цей же час він зблизився із Дідро та д'Аламбером, авторами та укладачами відомої і популярної на той час "Енциклопедії".
Після того, як Дідро потрапив до в'язниці, Руссо часто приходив відвідувати його. Одного разу, Йдучи, він зупинився відпочити і йому до рук потрапила газета "Французький вісник". Прочитавши оголошення Діжонської академії про конкурс на кращий твір "Чому сприяло відродження наук та мистецтв — очищенню чи забрудненню нравів?", філософ був вражений: вже давно його розум хвилювали думки про згубність цивілізації, заснованої на рабстві одних та пануванні інших.
Через рік побачив світ перший філософський трактат Руссо "Роздуми про науки та мистецтва", який зробив його знаменитим. У невеликому трактаті було викладено систему поглядів, яка потім увійшла в історію суспільної думки під назвою "руссоїзм".
Міське життя пригноблювало письменника. Він залишив Париж і деякий час жив у маленькому будиночку в Ермітажі, у маєтку однієї із своїх аристократичних шанувальниць, пані д'Епіне. Посварившись із нею, переїхав до Монлуї. Тут йому не давали спокою аристократи, переслідуючи своєю удаваною прихильністю та підлабузництвом.
За цими знаками надмірної уваги з боку аристократів завжди приховувалось відразливе ставлення до плебейського походження Руссо, і він це відчував.
Протягом цих років письменник закінчив роботу над своїми найвизначнішими творами: у 1761 році — роман "Нова Елоїза", у 1762 році — роман "Еміль" та політичний трактат "Суспільний договір".
Зовсім несподівано Руссо припинив зв'язки із Дідро та д'Аламбером через статтю останнього "Женева", вміщену в "Енциклопедії". Д'Аламбер викривав ханжество мешканців міста, які не дозволили відкрити у Женеві театр, вважаючи його одним із засобів сприяння розбещеності населення. Просвітники не могли із цим погодитися, як і взагалі з тим, що, за теорією Руссо, цивілізація та її надбання є згубними для людського суспільства.
Ніхто із французьких просвітників не відчував такої лютої ненависті до панівного класу, як Руссо.
Після того як письменник опублікував свій роман "Еміль, або Про виховання", почалася найтяжча смуга у його житті. Паризький парламент (суд) 9 червня 1762 року виніс вирок — спалити книгу та заарештувати її автора. "Еміль" та "Суспільний договір" були спалені на батьківщині Руссо, у Женеві. Гнаний письменник вимушений був залишити Францію, не прийняв його і Берн.
Область Невшатель, де Руссо знайшов свій тимчасовий притулок, знаходилася у володінні прусського короля, однак і тут він не знайшов очікуваного спокою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія зарубіжної літератури XVII—XVIII століття» автора Давиденко Г.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДІЯЛЬНІСТЬ Ж.-Ж. РУССО І П. БОМАРШЕ“ на сторінці 2. Приємного читання.
