У народі користувалися делікатними методами .заохочення і покарання. Для того, щоб дитина зрозуміла, що вчинила недобре, застосовувалися жартівливі примовки, наприклад: "Чим ви, хлопці, дома втираєтесь?" -"Батько рукавом, мати подолом, а я на печі так сохну!" Або: "Ой ніч моя, піч! Коли б я на тобі, а ти на коні, славний з мене був би козак", "Як подивитися, то всі люди брешуть, одні тільки ми правди не кажемо".
Як міра покарання застосовувалося і биття дітей, проте погляди на це явище були різними: "Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й дрючка не побояться", "Рідна мати високо замахує, а помалу б'є".
Батькові іі матері в сім'ї відведена найвища роль — авторитарна. До батьків діти звертаються із пошаною, на "Ви".
Давнім українським звичаєм вважалося кумівство, яке іі досі є традиційним у багатьох українських сім'ях. Це цікаве явище — своєрідний громадський обов'язок допомагати батькам у вихованні дітей. Досить часто батьки новонародженої дитини обирали по кілька пар кумів. Встановлювалась ієрархія: старші куми, молодші, прикуми, по-прикуми. У гуцулів іноді запрошували по 20 пар кумів, яких розподіляли за старшинством. Які мотиви цього звичаю? Вважається, що, чим більше кумів, тим багатше крижмо (подарунки дитині), або більша вірогідність, що дитина житиме.
Як бачимо, українська народна педагогіка іі нині користується традиційними етнічними нормами і зразками виховання дітей.
ДИТЯЧИЙ ФОЛЬКЛОР ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ЕТНОПЕДАГОГІКИ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українське народознавство» автора Кравець В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЕТНОПЕДАГОГІКА ТА ДИТЯЧИЙ ФОЛЬКЛОР“ на сторінці 3. Приємного читання.
