Розділ «Частина п'ята «Та встане з него свята землиця…»»

Святого апостола і євангеліста Луки

(18 жовтня ст. ст. – 31 жовтня нов. ст.)

Святий Апостол і Євангеліст Лука народився в Антіохії. Батьки його були язичники. Із стародавніх переказів відомо, що він був освіченою людиною в науках грецьких. За фахом лікар, до того ж займався живописом і непогано знав юриспруденцію. Будучи в Єрусалимі, він почув проповідь Господа Ісуса Христа. Він ввірував у Господа, став Його послідовником і був зарахований до лику сімдесяти Апостолів, про обрання яких він розповідає в своїй Євангелії (Лук. X, 1– 16). Його приголомшила страта Ісуса. Та допоміг йому сам Ісус, який явився йому в Клеопі. Переконавшись у тому, що Ісус Христос воскрес, св. Лука по вознесінню Господа став проповідувати його для інших. В Антіохію часто приїздив Апостол Павло. Лука полюбив цього Апостола і спільно з ним навертав людей до віри в Ісуса Христа. Вони неодноразово відвідували Малу Азію і Грецію, побували в Єрусалимі і Римі. Лука не розлучався з Павлом до самої його смерті. Це описано в діях Апостолів. Близько 90 р. по Р. X Св. Ап. Лука написав третє Євангеліє. В той час Лука був уже похилого віку. Цар Доміціан чинив гоніння на християн. Лука в своєму Євангелії доводить, що християни не вороги держави. Адже, зазначав він, сам Пілат переконався, що Ісус не мав за собою жодної вини.

Його Євангеліє змістовніше й докладніше, ніж попередні. Сам Лука вважав себе насамперед істориком. У своїй праці він життя Ісуса Христа пов'язав з історією Римської імперії і навів ряд хронологічних конкретних дат. Святий Лука на прохання Апостола Павла написав книгу Дії святих Апостолів. У ній, за словами Іоанна Золотоустого, багато уваги відведено Апостолу Павлу, який найбільше зробив для поширення віри Христової. Св. Ап. Лука проповідував віру Христову в Греції. В Солуні він був поставлений єпископом м. Македонії. Він був рукоположений Апостолом Павлом. Св. Апостол Павло називає його лікарем (Кол. IV, 14). Він пише: «Вітає вас Лука, улюблений лікар». Ап. Лука малював ікони. Ним написані ікони Божої Матері, а також ікони Св. Ап. Петра і Павла.

З переказів відомо, що за віру Христову вороги християнства повісили Луку на оливковому дереві в місті Ахаї на 84 році від народження. Тіло його при імператорі Константані 360 року було перенесено з Ахаї в Константинополь у церкву Петра і Павла разом з мощами Ап. Андрія і Тимофія. Філосторгій свідчить, що, коли переносили мощі Св. Апостола, до процесії підійшов хворий євнух Анатолій і допоміг нести тіло Луки. Під час перенесення він зцілився і став здоровим.

Є свідчення, що святкувати Ап. Луку почали в IV ст. У V ст. Анатолій Константинопольський, Лев Магістр написали пісні на честь Євангеліста Луки, які й зараз співає св. Церква, прославляючи св. Луку як Євангеліста, автора Дії святих Апостолів і як лікаря.

На «Хваліте» співаємо: «Ти навчився, Луко всеблаженний, більш науки лікування душ, ніж тіл, і, натхненний Божою мудрістю, до всього здатним показав себе, лікуючи і душі, і тіла. Ти завжди закликаєш людей до знання, підносиш до бажання Бога, на небо зводиш і молишся за всіх, що вславляють тебе».

Тропар свята: Апостол святий і Євангеліст Луко, молися до милостивого Бога, щоб прощення гріхів подав Він душам нашим.

З'явлення чудотворної ікони Божої Матері в Казані

(22 жовтня ст. ст. – 4 листопада нов. ст.)

28 червня 1579 року за царювання Івана Васильовича IV в Казані, при московському митрополиті Антони, при архієпископі Казанському Ієремії для зміцнення віри Христової серед магометян, що населяли Казанське царство, дев'ятирічній дівчинці Матроні з'явилась Богоматір. Вона просила розповісти про це духовним і світським властям міста, щоб вони взяли ікону її із землі, вказавши місце, де та знаходиться. З'явлення відбувалось тричі. Дівчинка спочатку про це нікому не говорила, а коли розповіла своїй матері, та не повірила. Після третього з'явлення дівчинка, ридаючи, сказала матері, що вона уві сні бачила ікону Матері Божої, з обличчя якої струменіло полум'я, що могло її спалити, і чула голос: «Якщо ти нікому не розкажеш, то я з'явлюсь в іншому місці, а ти загинеш». Мати розповіла про це архієпископу і воєводі міста. Вони не повірили матері. Мати сама почала копати землю і шукати ікону, але не знайшла. Шукали ікону й інші люди, але не знаходили. Ікону відшукала сама Матрона. Вона поставила її на тому місці, де її знайшла. З усіх кінців міста сходились люди, які молились до ікони і цілували її. Про дивну новину повідомили архієпископа і воєводу міста. Архієпископ відправив службу Пресвятій Богородиці і переніс ікону в найближчий храм. Ніс ікону на руках настоятель храму Гермоген. У храмі відслужив молебень патріарх. Про все це повідомили в Москву царю.

Цар Федір Іванович виділив кошти, і в 1595 році на місці з'явлення ікони був побудований храм та Богородицький жіночий монастир. Крім того, сам цар приніс велике пожертвування. В цьому монастирі прийняли чернецтво дочки і мати царя. З'явлення Казанської ікони Божої Матері святкується в Казані 8 червня, того дня, коли мати і дочка ходили до архієпископа і воєводи і повідомили про з'явлення ікони.

Другий празник на честь Казанської ікони Божої Матері встановлений як подяка за врятування Москви і Росії під час навали поляків у 1613 році, 22 жовтня.

Після того як 1610 року був скинутий з престолу цар Василь Іванович Шуйський, в країні точилися міжусобні війни. Цим скористались шведи і поляки, які грабували й палили міста і села, захопили Москву. Народ російський почав створювати партизанські загони і народне ополчення для боротьби з ворогами. Казань прийшла на допомогу, виславши свої дружини до Москви (1612 р.) з іконою Казанської Божої Матері. Воїни були наснажені вірою в образ і силу Пречистої. Прибувши до Москви, дружини відбили у ворогів Новодівичий монастир, взяли в полон дві роти поляків і 500 німців. Ікона з дружинами перебувала в Москві до зими і була перенесена в Ярославль, куди на той час прибули з Нижнього Новгорода дружини Мініна і Пожарського.

Наші предки з постом і молитвою звернулись по допомогу до Господа і Пречистої його Матері. Всі воїни три дні постили і молились. Бог почув молитви, і за Його допомогою ворогів було вигнано із Суздалі. Первопрестольне місто російське було повернуте православним християнам. Наснажені вірою, воїни підступили до Москви і 20 серпня 1612 року вигнали ворогів з Новодівичого монастиря, який ті були знову захопили, і прогнали гетьмана Хоткевича з Москви. Рештки війська оточили і морили голодом, а 22 жовтня 1613 року звільнили Китай-город. Поляки, втративши всяку надію, здали місто і попросили пощади в Пожарського. Як щиросердна подяка Господу Богу був проведений хресний хід, урочисте моління, а ікону Казанської Божої Матері було принесено на лобне місце. Коли відбувався цей урочистий хід, з Кремля вийшли архієпископ Арсеній і священики. Вони винесли Володимирську ікону Богоматері та інші св. ікони, що перебували в полоні. Побачивши чудотворну ікону, воїни, народ від радості плакали і цілували св. ікони.

Після вигнання ворогів з Москви князь Пожарський освятив храм Введення Богородиці на Сретенській вулиці в Москві і поставив у ньому ікону Божої Матері Казанської. Священики доповіли царю і великому князю Михайлу Федоровичу про чудеса від ікони в бою з гетьманом і при взятті Москви. Великий князь і його мати ввірували в ікону і встановили свято ікони в Москві двічі на рік – 8 червня і 22 жовтня.

Князь Дмитро Пожарський прикрасив ікону коштовним камінням і золотом. З часу вигнання поляків з Москви і Росії ікона Казанської Божої Матері стала сімейною реліквією в царській родині.

З нагоди народження у царя Олексія Михайловича наслідника престолу – цесаревича Дмитра Олексійовича в 1649 році, 22 жовтня встановлено свято Казанської Божої Матері по всій Росії.

Ікона, за повелінням імператора Петра Першого, була перенесена з Москви в С. – Петербург на честь освячення нової столиці й поставлена спочатку в центрі, на Петербурзькій стороні, в церкві на Посадській вулиці.

1721 року ікону Казанської Богоматері було перенесено в Троїцький собор. У 1737 році, в день освячення новозбудованої церкви Різдва Богородиці на Невському проспекті, де нині Казанський собор, ікону перенесено сюди. Її було прикрашено золотою ризою з коштовним камінням. Золота риза і коштовне каміння подаровані імператрицею Анною Іванівною.