РОЗДІЛ III. АРХЕОЛОГІЯ В КРАЄЗНАВСТВІ

Пушкарівські стоянки - група пізньопалеолітичних та ранньомезолітичних поселень на правому березі р. Десни на півдні від села

Пушкарі Новгород-Сіверського району (Пушкарі І-VIII, Погон, Бугорок та ін.), залишки та сліди яких досліджувалися в 30-40 рр. експедиціями АН УРСР. Окремі з них розкопані на значних площах, зокрема стоянка Пушкарі І досліджена М.Рудинським та П.Борисковським у 1932-1933 рр. і 1937-1939 рр. В її культурному шарі виявлені залишки невеликих наземних наметоподібних жител у вигляді скупчень великих кісток мамонта, використаних свого часу при їх спорудженні, та кісткових вугілля та золи на місцях вогнищ поза житлами. Серед виробів з кременю переважають різноманітні вістря, різці, скребки, скреблоподібні інструменти, а з кісток - мотика, лощило, прикраси-підвіски. Датується початковою оріньяко-солютрейською порою пізньопалеолітичної епохи (понад 15 тис. років тому). Стоянка Бугорок розкопувалася М.Воєводським та М.Гвоздовер у 1940 і 1946 рр. Датується кінцем пізнього палеоліту (близько 10-8 тис. років тому). До раннього мезоліту відноситься стоянка Покровщина (Пушкарі VII). Досліджена в 1937-1939 рр.

Чулатівські стоянки - група поселень давнього кам'яного віку на правому березі Десни поблизу с. Чулатова Новгород-Сіверського району. Сліди одного з них - Чулатів III (Заровська Круча) у вигляді опрацьованих кременів і кісток тварин зустрічаються в заплаві й руслі річки, будучи перевідкладеними з її високого берега. Датується кінцем мустьєрської епохи раннього палеоліту (понад 40 тис. років тому). На Чулатівській І (Крейдяний Майдан) та Чулатівській II (Робочий Рів) стоянках на високому березі річки виявлені залишки невеликих наземних жител у вигляді скупчень кісток тварин і вогнищ та місця оброблення каменю й кістки (виробничі центри). Серед знахідок переважали розколоті кремені та вироби з нього (скребки, різці, вістря, ножовидні пластини) та кістки тварин - мамонта, волохатого носорога, північного оленя, бізона, коня, песця, ведмедя та ін. З кістки виготовлені шило, голка і вістря. Цікавий уламок черепа людини зі слідами розпилювання (можливо, від чаші з нього). Зустрічаються вохра, янтар. Досліджувалися І. Підоплічком (у 1936-1937 рр.), М.Воєводським у (1937-1940 рр.) і датуються початком та кінцем мадленської культури пізнього палеоліту (близько 15-12 тис. років тому).

Звеничівське городище VІ-ІV ст. до н.е. Знаходится за 2,3 км від східної околиці с. Звеничева Ріпкинського району в урочищі Південний Замглай. Відкрите 1976 р. Майданчик городища має близьку до квадрата форму. Оточений валом (ширина - 10-15 м, висота - 1,5 м). У культурному шарі (товщина - 0,2-0,4 м), що знаходиться під шаром торфу, зустрічаються фрагменти ліпної кераміки, вугілля, кістки тварин. Це типове болотне городище милоградської культури (V—III ст. до н.е.). Матеріали зберігаються в Чернігівському історичному музеї.

Заселення басейну річки Остер проходило у період пізнього неоліту, а в так званий "бронзовий вік" (XVII—VIII ст. до н.е.) регіон швидко розвивався.

Наші предки вже знали властивості металів та вміли користуватися ними для виготовлення знарядь. Але залізо поки що було недоступним для них: воно важке для обробки і його потрібно добувати з руди, бо залізо не зустрічається у самородках. Людина робить свої знаряддя з чистої міді чи частіше - зі сплаву міді та олова, тобто з бронзи. Та бронзові знаряддя дорогі, тому поряд з ними людина використовує і кам'яні, яким надавалася форма, що точно відповідала їх призначенню (сокира, кинджал, долото, шило, наконечники стріл та списів і т.п.).

Всі поселення розташовувалися на берегах річки Остер чи поряд з ними. За розмірами вони були невеликими. Під час розкопок знайдені рештки помешкань, що являли собою трохи заглиблені у землю будівлі з рубленими стінами. Знайдені й знаряддя праці - це шліфовані сокири, наконечники стріл, бронзовий серп.

У людини цієї епохи є вже свійські тварини, насамперед, собака, дрібна рогата худоба: вівці, кози, є й свині. Головним заняттям людини, без сумніву, було землеробство. Вирощувалася пшениця, просо, ячмінь (під час розкопок знайдені обвуглені рештки зерна і кам'яні зернотерки). Давні предки продовжували займатися полюванням на звірів, які водилися тоді у величезній кількості, і водяних птахів, які масово тулилися на берегах Остра та болотах.

Засобами пересування були човни, які видовбувалися із серцевини великого дерева, на них плавали, ловили рибу за допомогою гарпунів та гачків, зроблених з каміння та кісток. З рослинних волокон плели сітки. Але особливу перевагу давні жителі надавали гончарству. Цим промислом, сировина для якого усюди була під рукою, людина оволоділа, мабуть, дуже рано. Однак, гончарного круга вона ще не знала, гончарні вироби робилися вручну. Численні залишки - черепки ліпленої кераміки - зустрічаються під час розкопок в усіх поселеннях.

Біля міста Ніжин у 1898 р. професор Ніжинського історико-філо- логічного інституту М.Лілеєв розкопав кургани: "Козацька могила"

і "Остраничний". Розкопки надали багатий матеріал етнографічного характеру. Вони засвідчили, що всі жінки носили розпущені коси, зате від чола до потилиці пов'язувалися жмути шовкових шнурків з виплетеними кільцями. Цілими жмутками кільця були і на скронях. Жінки тоді носили невисокі, на підошві, гостроносі чобітки з сап'яну.

Ще в давні часи наші предки мали уявлення про потойбічне життя і вважали його продовженням земного. Тому вони й споряджали своїх мерців їжею, знаряддям - усім тим, що було необхідним чи дорогим за життя. Серед інвентарю, знайденого під насипами курганів, - знаряддя праці (шліфовані сокири й тесла з каменю), зброя та кераміка (кам'яний ніж, наконечники стріл).

Під час поховального обряду застосовувалася червона охра. Існують підстави вважати реальним наявність культу вогню у стародавніх мешканців приостер'я. Культ вогню підтверджується великою кількістю червоної охри у могильній ямі. Згідно з поглядами більшості дослідників, червона охра символізувала вогонь та домашнє вогнище померлого. І при розкопках у могильниках знайдені сліди використання в обряді поховання реального очищувального вогню. Вогонь був, мабуть, сильним, про це свідчать обвуглілі кістки.

Померлих ховали під курганами, у ґрунтових могильниках і за обрядом трупопокладання. Поруч із небіжчиком ставили посуд, клали зброю, знаряддя праці (курган "Козацька могила").

Знайдені поховання говорять про вік померлих, про середню тривалість життя людини, про її спосіб життя і про те, чим вона харчувалася, про зовнішній вигляд і багато іншого. Все це фахівці можуть визначити, не маючи навіть повного скелету, по окремих кістках. Складені таблиці співвідношення окремих кісток із зростом людини. Наприклад, при розкопках знайдена мала берцова кістка довжиною 393 мм. Це означає, що вона належала людині зростом 175,4 см. Такому самому зросту відповідає ліктьова кістка довжиною 280 мм. Навіть по одній фаланзі пальця можна розрахувати зріст людини. Встановлено, що довжина кінцевої фаланги першого (великого) пальця складає 1,3% зросту чоловіка і 1,25% зросту жінки. По кістках можна виявити і стать людини - за формою тазових і лобкових кісток, формою черепа, довжиною трубчастих кісток і т.п.

У 1873 році у 5-ти верстах від міста, біля дороги на Пашківку, мешканець Ніжина Ф.Шкурко і козак Д.Рак знайшли скарб. В археологічну комісію вони передали 1312 срібних римських денаріїв перших століть нової ери, декілька бронзових ювелірних виробів та дві срібні застібки до плаща (фібули), прикрашені золотою фольгою і коштовними каменями. (Фібули довжиною 13,8 см, вирізані зі срібної пластини і обгорнуті тонким золотим листом. Гнізда для вставок коштовних каменів були зроблені припаяною ребром вузькою смужкою. Велика кількість червоних вставок відображає смаки гунської доби, а форма фібул походить від застібок черняхівської культури.)

Зникнення черняхівської культури вчені пов'язують з нашестям у V ст. гунських племен.

"Забудеш рідний край - тобі твій корінь всохне"

Павло Тичина