«Гетьман війська Руського буде вільний від резідування при королі й. м.
«Конвокація воєводства Київського, Браславського і Чернігівського буде скликана універсалом королівським після сойму, що має бути зложений якнайскорше».
Під цим підпис: Іван Виговський гетьман війська кн. Руських рукою власною — і печатка.
В II тексті дата стоїть на кінці, після цих приписок, і підписано (при печатці) таке: Іван Виговський гетьман військ Запорізьких рукою власною іменем всього війська.
Це потверджує, що II текст писаний після 1-го, і стилізація підписів має теж своє значення — що під II текстом Виговський підписався тільки гетьманом війська Запорізького.
До цього акту Виговський долучив таку секретну декларацію — передану королеві і в оригіналі заховану в тім же збірнику актів бібл. Чорторийських ч. 402:
«Декларація вельм. Івана Виговського, гетьмана військ Зап., на деякі пункти описані в комісії, заключеній під Гадячем, подана ним при скінченню тієї ж комісії.
«На пункт в котрім війську Зап. дозволено число 60 тисяч. При виконанню його треба розуміти, що цю цифру позволено з огляду на теперішній час, аби чернь не утруднила згоди з цього приводу, коли б її зменшено під цю пору. В дійсності, по тім, як війна з царем московським заспокоїться, в реєстрі не має бути більше 30 тис., а наємного 10 тис., з тим аби наємне було під владою тільки теперішнього гетьмана.
«Полку чауського з Білої Русі, і козаків з інших місць на Білій Руси зараз неможна випровадити, з огляду на небезпеку, щоб вони не перекинулися до царя московського. Але по скінченню війни з царем, яснов. гетьман запорізький повинен вивести всіх козаків з Білої Русі і в. кн. Лит.
«Передача церков і маєтків (церковних) має відбутися протягом півроку після того як стан духовний і шляхетський вернеться до своїх маєтків.
«Для внутрішньої безпечності і скоршого випровадження Москви з Києва король й. м. пошле гетьманові військ Зап. чужоземного війська зараз тисячу, а як треба буде більше, то хоч і 5 тис. — з котрим Тетеря поспішить якнайскорше. Хліб тому війську вельм. гетьман зап. визначить коло Білої Церкви (приписано рукою Виговського: або де (буде вважати за зручніше).
«Всі залоги між Случчю і Горинню гетьман зносить зараз і видасть універсал аби вийшли».
Підписано: Ів. Виговський, в. гетьман в. кн. Руського, і печать. На ці акти другого дня, 7 (17) зложено присягу в такій формі:
«Я Іван, своїм і всього війська Зап. іменем присягаю всемог. богові в трійці святій єдиному, на те що я з військом Зап. у всім буду справуватися згідно з комісією, котру я постановив з вельм. пп. комісарами своїм іменем і іменем війська Зап., і наступники мої — гетьмани військ Руських також будуть справуватися з військом. Так мені боже поможи і мука Христова. А ця присяга буде дійсна, коли виконають присягу король і вичислені особи. Ів. В., в. гетьман в. кн. Руського».
Генеральна старшина і полковники виставили таку «субмісію». «Мы, обозный, судЂи, есаулы войсковые, полковники, так своим яко панов сотников, атаманов и всеи черни войска Запорозского именем даємо на себе тую субмисію с печатю войсковою и подписами рук наших на реч нижей менованую тым способом:
«Поневаж найяснЂйший Ян-Казимер Король є. м. пан наш мил. тепер счасливе пануючий през вельможных и. м. п. комисаров ухвалою сеймовою до нас высланых: п. Станислава Казимера Беневского каштеляна волынского и пана Людвика Казимера Євлашевского кашт. смоленского милостиве декляровал, же нас, войско Зап. хотячи мЂти яко рицерских людей под протекцією своєю и под оную тепер берет, пустивши тоє все в вЂчноє запомнЂнье, счо ся кольвек през тыє замешанья стало, -
«Прето ми тую мил. ласку є. кор. м., п. н. м., яко дедичного пана, и всей Речы Поополитой вдячне и миле принявши, обецуємо по собЂ тоє, же так тепер яко и напотом вЂчными часы не будем руки на короля є. м., п. н. м., и всю Речь Посполитую подносити и противко не воєвати. И овшем — яко пана дедичного во всем так як из стародавных часов бывало и яко повинность наша рыцарская яко вЂрных подданых ку паном прирожоным кажет слухати волю є. кор. м., п. н. м. полнити. И присягою тоє публичною перед комисарами є. к. м. на тоє выслаными потвердити.
«Але то под такою кондицією, жебы теж и нас є. к. м., п. н. м., взаєм, і вся Речь Посполитая — так станы духовные яко и свЂцкиє, водлуг просьбы нашоє нас, войско Зап., во всем уконтентовали и присягою так своєю королевскою, яко и всеи Речи Посполитои на утвержене уже вЂчного и николи не розерваного покою змоцнили — так яко бы то вЂчными часы тоє не нарушено от всЂх наступаючих найяснЂйших королев полских было.
«И на тоє сеє наше писанє даємо.
«Писано в таборЂ под Гадячем року 1658 мЂсяца сентемврия семого дня.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України-Руси. Том X. Роки 1657-1658» автора Грушевський Михайло на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Том X. Роки 1657-1658“ на сторінці 57. Приємного читання.
TextBook